Логіко-математичний розвиток

       Формування початкових знань, умінь і навичок є одним із важливіших завдань розумового виховання дітей. Наші діти поглиблено розвивають свої логіко-математичні здібності. Про результативність роботи свідчить рівень підготовленості дітей до вступу в школу. Діти легко вирішують різноманітні завдання для розвитку мислення, пам'яті, уваги, розгадують ребуси,  головоломки. 

У ранньому та дошкільному віці початкове освоєння математичних уявлень засноване на тактильно-руховому способі пізнання:

1) формуванні обчислювальних дій,

2) накопичення досвіду в різноманітній  діяльності (спочатку - предметної, пізніше - продуктивної (малювання, ліплення, конструювання, праця і т.п .), які збагачують одна одну.

       Математичні уявлення та уміння є своєрідним "інструментарієм", засобами і способами пізнання, необхідним для освоєння світу і існування в ньому (визначити розмір; порівняти, підібрати по розміру; здійснити покупку і т.п.).

     Їх застосування в різноманітних пізнавальних і практичних ситуаціях (грі, експериментуванні, фізичної, продуктивної, мовної, музичної діяльності тощо) показує їх цінність і тим самим створює мотивацію до їх освоєння.
     Освоєння математичних уявлень, логіко-математичні засоби і способи пізнання (еталони, моделі, мова, порівняння та ін) становлять початковий логіко-математичний досвід дитини. Цей досвід є початком пізнання навколишньої дійсності, першим входженням у світ математики.

    Метою і результатом педагогічного сприяння математичного розвитку дітей дошкільного віку є розвиток інтелектуально-творчих здібностей дітей через освоєння ними логіко-математичних уявлень і способів пізнання.

Основними завданнями математичного розвитку дітей дошкільного віку є:

1) розвиток у дітей логіко-математичних уявлень (поглядів на математичних властивостях і відносинах предметів, конкретних величинах, числах, геометричні фігури, залежностях і закономірності);
2) розвиток сенсорних (предметно-дійових) способів пізнання математичних властивостей і відносин: обстеження, зіставлення, групування, впорядкування;
3) освоєння дітьми експериментально-дослідницьких способів пізнання математичного змісту (відтворення, експериментування, моделювання, трансформація);
4) розвиток у дітей логічних способів пізнання математичних властивостей і відносин (аналіз, абстрагування, заперечення, порівняння, узагальнення, класифікація, серіація);
5) оволодіння дітьми математичними способами пізнання дійсності: рахунок, вимірювання, найпростіші обчислення;
6) розвиток інтелектуально-творчих проявів дітей: винахідливості, кмітливості,  кмітливості, прагнення до пошуку нестандартних рішень завдань;
7) збагачення словника дитини;
8) розвиток активності та ініціативності дітей;
9) виховання готовності до навчання в школі, розвиток самостійності, відповідальності, наполегливості в подоланні труднощів, координація рухів очей і дрібної моторики рук, умінь самоконтролю і самооцінки.

 Зміст логіко-математичних уявлень і способів пізнання у дітей дошкільного віку.

1) Першим і найважливішим компонентом змісту математичного розвитку дошкільників є властивості і відносини. В процесі різноманітних дій з предметами діти освоюють такі властивості як форма, розмір, кількість, просторове розташування. Формується у дітей найважливіша передумова абстрактного мислення - здатність до абстрагування.
2) У процесі здійснення практичних дій діти пізнають різноманітні геометричні фігури і поступово переходять до угруповання їх за кількістю кутів, сторін і вершин. У дітей розвиваються конструктивні здібності і просторове мислення. Вони освоюють уміння подумки повертати об'єкт, дивитися на нього з різних боків, збирати, видозмінювати його.
3) У пізнанні величин діти переходять від безпосередніх способів (накладання, додаток) до опосередкованим способам їх порівняння (за допомогою вимірювання умовною міркою). Це дає можливість упорядковувати предмети за їх властивостями (розміром, висотою, довжиною, товщиною, масою)
4) Просторово-часові уявлення - найбільш складний для дитини дошкільника, освоюються через реально представлені відносини (далеко-близько, сьогодні-завтра).
5) Пізнання чисел і освоєння дій з числами - найважливіший компонент змісту математичного розвитку. За допомогою числа виражаються кількість і величини.

   Рішення логіко-математичних уявлень у дітей здійснюється через розвиваючі ігри та заняття. При цьому відбувається різнорівневий підхід. Використовуючи дидактичний матеріал різного рівня складності можна простежити у однієї і тієї ж дитини бажання самостійно вибирати свій рівень. 

 

 

ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕАТРАЛІЗОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

ЗНАЧЕННЯ ТЕАТРАЛІЗОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЛЯ ГАРМОНІЙНОГО РОЗВИТКУ ДОШКІЛЬНИКІВ

У Базовому компоненті дошкільної освіти зазначено, що метою діяльності ЗДО є забезпечення гармонійного розвитку кожної дитини, створення сприятливих умов для її особистісного становлення та творчої самореалізації. Одним із ефективних засобів педагогічного впливу на розвиток творчої особистості дошкільника названо театралізовану діяльність. Вона сприяє естетичному вихованню дітей, прилучає їх до мистецтва, розвиває вміння бачити, чути, розуміти красу слова, дії. Театральне мистецтво близьке і зрозуміле дітям, адже в його основі — гра, а це для малюка — найголовніший аспект діяльності, адже діти, граючись, розвиваються.

Театралізовані ігри позитивно впливають на емоційну сферу дитини, вони акумулюють життєву мудрість, оптимізм, енергію народу. Театр — це високий рівень естетичного виховання, адже він поєднує в собі впливи музики, танцю, пластики, мовлення та образотворчого мистецтва.

Театралізовані ігри приносять величезну користь для духовного виховання, становлення характеру дитини, прищеплення їй найкращих рис, сприяють утвердженню себе в суспільстві.

У змістовому наповненні освітньої лінії «Дитина у світі культури» Базового компонента дошкільної освіти відмічено те, що успішною дитяча театральна діяльність є тоді, коли дитина «творчо застосовує художньо-мовленнєвий музично-пісенний досвід у театралізованій грі, сценках, самостійно вигаданої казки, творів інших літературних жанрів».

Театр — це усвідомлення власного «я» та можливість самовираження особистості. Тут формуються моральні якості, долаються недоліки: сором’язливим, невпевненим у собі дітям театр допомагає зняти напруженість, подолати сумніви стосовно себе, повірити у власні можливості; невгамовним та неорганізованим — навчитися витримки.

Беручи участь у театралізованих іграх, діти ознайомлюються з оточенням та його складовими через образи, звуки. Завдяки цій діяльності в дошкільників більш інтенсивно розвиваються пізнавальні інтереси, удосконалюються психічні процеси (пам’ять, уява, мислення), активізується мовлення, формується культура міжособистісного спілкування, розширюється світогляд.

МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТЕАТРАЛІЗОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДОШКІЛЬНИКІВ

Організація театралізованої діяльності в ЗДО попередньо має на меті визначення певної цілі та завдань, які необхідно реалізувати педагогічному колективу. Метою нашої роботи є: залучення дітей до творчої діяльності шляхом ознайомлення з театральним мистецтвом, використання театралізації для розвитку творчих, акторських та сценічних здібностей вихованців, формування в них мовленнєвої компетентності, навичок театрально-виконавської діяльності, ознайомлення дошкільників із театром як установою, з професійною діяльністю його працівників.

Щоб реалізувати зазначену мету, педагогічному колективу необхідно вирішити такі завдання:

-         ознайомити дітей зі специфікою театрального мистецтва, формувати в них емоційно-ціннісне ставлення до театру;

-         виховувати зацікавлене та відповідальне ставлення до підготовки, проведення та оцінювання театралізованої діяльності;

-         учити дітей сприймати й розуміти композицію та особливості літературного твору, розвивати уявне мислення;

-         розвивати вміння «входити в образ» та спонукати перебувати в ньому до кінця театралізованого дійства;

-         формувати виразне та дикційно чисте сценічне мовлення;

-         удосконалювати вміння та навички дітей у передачі характерних особливостей різних художніх образів;

-         допомогти дошкільникам оволодіти акторськими, сценічними здібностями (мімікою, жестами, інтонацією, пантомімою) в міру їх індивідуально-вікових особливостей;

-         усвідомлювати колективний характер дієтворення у процесі підготовки театральної вистави, важливість партнерства в ігровій взаємодії, оволодіння навичками спілкування та колективної творчості;

-         стимулювати прагнення дитини самореалізуватися, самоствердитися.

СТВОРЕННЯ УМОВ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕАТРАЛІЗОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Для організації театралізованої діяльності в груповій кімнаті необхідно створити осередок, в якому розміщено ширми, різні види театру – ляльковий, пальчиковий, настільний, тіньовий та ін.

Для театралізованої діяльності слід зібрати костюми для героїв різних казок, маски, шапочки; різноманітний реквізит: кошики, посуд, муляжі фруктів, овочів; предмети побуту та вжитку тощо.

Робота з дітьми має проводитись систематично й послідовно з поступовим ознайомленням дошкільників зі сценарієм вистави, вивченням слів героїв та вправлянням їх в оволодінні вміннями й навичками, необхідними для проведення театралізації. Тривалість дитячої діяльності визначається поставленими завданнями, активною дитячою працездатністю, зумовленою віковими та індивідуальними особливостями.

Ігри-драматизації педагоги організовують із дітьми середнього та старшого дошкільного віку. Підготовка здійснюється під час спеціально організованих занять із театралізованої діяльності у другу половину дня. Заняття проводяться мікрогрупами по 2—3 дітей у кожній, підгрупами по 3—6 дітей або із усіма учасниками вистави по 6—10 дітей залежно від мети, яку визначає педагог під час попередньої підготовки.

ПІДГОТОВКА ГРИ-ДРАМАТИЗАЦІЇ

Завдання підготовки до гри-драматизації вирішуються в ході спостережень, екскурсій, під час читання художньої літератури, слухання музики, співу, музичних, рухових і дидактичних ігор, ігрових вправ, пізнавальних та мовленнєвих занять, самостійної художньої діяльності та спеціально організованих занять.

У першій частині такого заняття здійснюється ознайомлення дошкільників зі змістом художнього твору, обраним для драматизації. Вихователь виразно читає або розповідає текст, можна також прослухати аудіо- або грамзапис.

Подальша робота на цьому етапі проходить шляхом поступового поглибленого вивчення художнього тексту завдяки використанню різних видів переказу (за ролями, вроздріб тощо), бесіди за змістом та бесіди, що спрямовані на аналіз зовнішніх проявів емоційного стану персонажів за допомогою використання ілюстрацій та відповідних запитань до них: «Який настрій у хлопчика, дівчинки?», «Як ти про це дізнався?», «Про що свідчить вираз обличчя (поза, хода, рухи)?..».

У другій частині заняття увага зосереджується на розвитку дитячої уяви, подальшому збагаченню емоційного досвіду дітей через проникнення в емоційні стани літературних героїв, ознайомлення із засобами їхнього вираження в мовленні. Виконання цих завдань здійснюється за допомогою застосування комплексу методів і прийомів: використання ілюстрацій, фотографій із зображенням людей і казкових персонажів у різних емоційних станах, імітаційно-ігрових вправ, дидактичних ігор із піктограмами для вправляння дітей у визначенні емоційних станів за зовнішніми ознаками, завдань, переліку запитань до дітей із метою вправляння їх у визначенні почуттів і емоційних станів героїв за мовленнєвими й зовнішніми проявами і т.д. Наприклад: «Як плаче чи сміється зайчик?», «Який настрій у дідуся?», «Яким голосом говорить ведмідь?» тощо. Застосування такого комплексу прийомів дає змогу уникнути монотонності в мовленні дітей, що виникає внаслідок механічного заучування тексту ролі без проникнення й відтворення почуттів героїв.

У третій частині заняття робота спрямована на практичне засвоєння дітьми засобів виразності. Для цього використовуються творчі вправи, спрямовані на розвиток умінь самостійного використання інтонації, виразних рухів для передачі емоцій літературних героїв. Наприклад: «Покажи ходу», «Зміни голос» тощо. На цьому самому етапі проводиться робота над технікою мовлення (вправи, ігри, скоромовки, чистомовки тощо).

Після такої підготовчої роботи дітям пропонується драматизувати фрагмент літературного твору за їхнім вибором, у ході якого вони вправляються в самостійному пошуку й використанні засобів виразності.

Структура занять змінюється залежно від ступеня ознайомлення дітей із літературним твором. На перших заняттях, де основна увага приділяється ознайомленню дітей із текстом художнього твору, може не бути підсумкової частини — вправляння дітей у драматизації частин твору. Якщо дітям відомий твір (ознайомлення проводилося на занятті з художньої літератури або в повсякденному житті), то проведення підсумкової частини заняття займає більше часу.

ОРГАНІЗАЦІЯ ПЕРЕГЛЯДУ ВИСТАВ

Підсумком усієї підготовчої роботи стає гра-драматизація — дитяча вистава, на перегляд якої у спеціально відведений час у другу половину дня.

У вихованні дітей нема дрібниць, тому не менш важливим є виховання дитини-глядача. С. Михалков писав, що хороший глядач, як і хороший актор, повністю перевтілюється в героя. Таким ідеальним глядачем є майже кожна дитина. Під час перегляду вистав малята співпереживають героям, шукають шляхи вирішення складних ситуацій, висловлюють співчуття ображеним, водночас вони виражають емоції, властиві дійовій особі чи улюбленому персонажу. Після перегляду вистави педагоги проводять із дошкільнятами бесіду, щоб виявити: чи зрозуміли вони зміст вистави; позитивні й негативні вчинки героїв; хто з героїв найбільше сподобався… Адже перегляд театралізацій стимулює пізнавальну активність дітей, розвиток їхніх інтелектуальних інтересів, мотивує до прояву співпереживання, взаємодії в колективі, формування товариських відносин.

 

 

Засоби та методи патріотичного 

виховання в ЗДО 

 

 «Спостереження в природі: зміст та особливості проведення»

Спостереження як основний метод ознайомлення дітей з природою

У методиці ознайомлення дошкільників з природою всі методи поділяються на дві групи залежно від того, чи ознайомлюються діти з природою через безпосередній контакт з нею, чи опосередкованим шляхом (через картини, розповіді вихователя, читання дитячої літератури тощо). До методів, що забезпечують безпосередній контакт з природою, належать спостереження,  прості досліди, ігри з природними матеріалами.

Спостереження тісно пов’язані зі словом. За допомогою слова повідомляється мета спостереження, вихователь керує розгляданням об’єктів природи і досить часто у слові фіксується результат спостережень
(бесіди, розповіді про те, що діти бачили).

Спостереження не відбувається спонтанно. Воно потребує керівництва з боку вихователя: навчання прийомам раціонального обстеження, порівняння, виділення істотних залежностей, підведення до узагальнень, формування ставлення до об’єктів природи.

Види та форми спостережень

          Спостереження в природі, що проводяться з дітьми дошкільного віку, за тривалістю поділяються на: епізодичні, або короткочасні (наприклад, веселка, злива, розглядання їжачка, черепашки) та тривалі (наприклад, основні фази розвитку рослини в період цвітіння: утворення пуп’янків, їх розкриття, утворення плодів тощо).

          За дидактичною метою спостереження поділяють на 1) первинні (наприклад, спостереження за  жовтою кульбабою), 2) повторні (наприклад, спостереження за кульбабою з білими сім’янками, аналізування змін), 3) заключні (простеження змін характерних для певних пір року, наприклад, восени – похолодання, різний колір листя, зменшення кількості комах, птахів), 4) порівняльні (зіставлення за кольором, розміром тощо).

          За способом організації розрізняють спостереження 1) колективні (об’єднують всю групу або проводяться підгрупами), 2) індивідуальні
(з дітьми, які відстають у засвоєнні програми, та з інтелектуально обдарованими дітьми, 3) планові,  4) позапланові (за ініціативою дітей).

          Спостереження може проводитися у різних формах: 1) на заняттях, 2) під час екскурсій, 3) на прогулянці,  4) у куточку природи, 5) під час роботи на земельній ділянці.

          Під час занять, що місять спостереження, дітей вчать роздивлятися і правильно називати частини рослин і тварин, спостерігати за тим, як їдять і пересуваються тварини (наприклад, кролик, жаба стрибають, бо в них задні ноги довші, ніж передні; у птахів крила – вони літають).

          Під час екскурсій діти під керівництвом вихователя можуть спостерігати особливості рослин, зовнішній вигляд і звички тварин і птахів, сезонні зміни в природі.

          На прогулянках можна спостерігати погоду, небо (рух хмар, веселку), сезонні зміни у житті рослин і тварин (появу листя і квітів, листопад).

          У куточку природи продовжуються спостереження, проведені під час прогулянок та екскурсій, (наприклад, на прогулянці діти розглядають гусінь (її зовнішність, як рухається), а в куточку природи роздивляються, як гусінь у банці з’їла листки на гілочці, діти роблять висновок про шкоду, яку завдає гусінь).

          Під час роботи на земельній ділянці – поливанні, розпушуванні – діти ознайомлюються з різними властивостями ґрунту (сухий, вологий), стежать за змінами у зовнішньому вигляді рослин тощо.

Прийоми здійснення пізнавальної діяльності дітей при спостереженні

          Основним методичним прийомом керівництва сприймання дітей у процесі спостереження є запитання. Характер запитань, їх складність залежать від віку дітей. У групах молодшого дошкільного віку запитання вихователя спрямовані на визначення властивостей та якостей (Якого кольору? Що їсть? Що робить? тощо). У групах дітей старшого віку запитання складніші (Чому на вулиці сніг розтанув, а в саду ще лежить? тощо).

          Коли діти не можуть знайти правильну відповідь самі, застосовується прийом пояснення та розповідь. У молодших групах пояснення короткі, стосуються побаченого (Шпак полетів у шпаківню. Це будиночок, де живуть шпаки). Пояснення для дітей старшого віку складніші, підводять дітей до узагальнень.

          У процесі спостереження використовуються ігрові прийоми. Вони особливо важливі у молодшому дошкільному віці для утримання уваги, кращого засвоєння матеріалу. Наприклад, імітація рухів тварин («Пострибали, як горобчики»), звуконаслідування. У групах старшого дошкільного віку використовуються ігрові прийоми, побудовані на змагальності («Хто перший знайде серед дерев липу» тощо).

          Важливе значення під час проведення спостережень має використання художнього слова. Воно загострює чуттєве сприймання, сприяє появі яскравих образів, створює відповідний настрій. Наприклад, спостерігаючи відліт журавлів, вихователь може прочитати вірш М. Познанської «Журавлі»: Журавлі летять, курличуть, / Шлють останнє «прощавай», / Літечко з собою кличуть, / Забирають в теплий край.

Особливості проведення спостережень

          Процес спостереження умовно поділяють на чотири етапи: 1) підготовчий (коротка бесіда, показ ілюстрацій, щоб зацікавити дітей); 2) початок спостереження (сюрпризні моменти, загадки, щоб підтримати інтерес дітей, повідомлення мети спостереження); 3) основний (пояснення вихователя, розглядання об’єкта); 4) заключний (підведення підсумків, закріплення нових знань).

          Щоб мати змогу більш інформативно та повніше виконувати завдання ознайомлення дітей з природою, слід дотримуватися схем спостереження. Під час спостереження за явищами неживої природи доцільно користуватися такою схемою: 1. Оцінка краси, своєрідності явища природи; 2. Визначення доступних розумінню дітей причин явища; 3. Значення цього явища у природі та житті людини. Наприклад, спостереження за перистими хмарами: «Подивіться, які красиві хмарки на голубому небі. Вони називаються перисті, бо знаходяться високо в небі, де дуже холодно, і складаються з дрібнесеньких крижинок. Люди милуються голубим небом з хмарками, а художники малюють їх на картинах».

          Під час спостереження за явищами живої природи (рослин, тварин) доцільно дотримуватися такої схеми: 1. Оцінка естетичного вигляду та особливостей будови; 2. Спосіб життя (для тварин), вимоги до життя (для рослин); 3. Значення для природи та життя людини; 4. Інтерпретація сприйнятого у світлі знань дітей. Наприклад, спостереження за бабкою: «Бабка струнка, має блискучі крила, швидко літає, є окрасою природи. Живиться мухами, комарами, має великі очі, щоб бачити здобич. Мошки й комарі докучають людям та свійським тваринам, поїдаючи їх, бабки приносять користь. Де ви бачили бабок? Як ви до них ставилися? Добре, що всі ви знаєте, що ці гарні і корисні комахи потребують дбайливого ставлення до них».