КОНСУЛЬТАЦІЯ 

Нетрадиційні методи оздоровлення дошкільників

 Нетрадиційні методи оздоровлення дошкільників

 

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ У ДОШКІЛЬНИКІВ КУЛЬТУРНО-ГІГІЄНІЧНИХ НАВИЧОК І ВМІНЬ 

 Ознайомлення дітей з БЖД

 

 «Впровадження здоров’язбережувальних технологій в практику роботи закладу дошкільної освіти»  

   Зберегти психічне і фізичне здоров'я кожної дитини — одне з провідних завдань дошкільного закладу. Перед педагогами стоїть непросте питання вибору найбільш ефективних, оптимальних для своїх вихованців здоров'язбережувальних технологій та методик, адже, застосовані безсистемно, невчасно,  неузгоджено,  вони можуть не лише не допомогти, але й зашкодити.

Види здоров'язберігаючих технологій:

Медико-профілактичні технології, що забезпечують збереження і примноження здоров'я дітей під керівництвом медичного персоналу дитячого садка відповідно до медичних норм, з використанням медичних засобів (організація моніторингу здоров'я дошкільників, організація і контроль харчування дітей раннього та дошкільного віку, фізичного розвитку дошкільників, загартовування; організація профілактичних заходів у дитячому садку; організація контролю і допомоги в забезпеченні вимогам СанПіН; організація здоров'язберігаючого середовища).

 

Фізкультурно-оздоровчі технології, спрямовані на фізичний розвиток і зміцнення здоров'я дитини: розвиток фізичних якостей, рухової активності загартовування, дихальна гімнастика, масаж і самомасаж, профілактика плоскостопості та формування правильної постави, оздоровчі процедури у водному середовищі (басейні) і на тренажерах, виховання звички до повсякденної фізичної активності та турботі про здоров'я та реалізація цих технологій, як правило, здійснюється фахівцями з фізичного виховання та вихователями в умовах спеціально організованих форм оздоровчої роботи.

Технології забезпечення соціально-психологічного благополуччя дитини, що забезпечують психічне і соціальне здоров'я дошкільника. Основне завдання цих технологій - забезпечення емоційної комфортності та позитивного психологічного самопочуття дитини в процесі спілкування з однолітками і дорослими в дитячому садку і сім'ї, забезпечення соціально-емоційного благополуччя дошкільника. Реалізацією даних технологій займається психолог за допомогою спеціально організованих зустрічей з дітьми, а також вихователь і фахівці дошкільної освіти у поточному педагогічному процесі. До цього виду технологій можна віднести технології психологічного та психолого-педагогічного супроводу розвитку дитини в педагогічному процесі.

Основний показник, який відрізняє всі здоров'язберігаючі освітні технології - регулярна діагностика стану дітей та відстеження основних параметрів розвитку організму в динаміці (початок - кінець навчального року), що дозволяє зробити висновки про стан здоров'я.

Ефективність позитивного впливу на здоров'я дітей різних оздоровчих заходів, складових здоров'язберігаючих технологій, визначається не стільки якістю кожного з цих прийомів і методів, скільки їх грамотної "злагодженістю" в загальній системі.

Здоров'язбережувальні технології можна поділити

на три групи:

1.          Технології збереження та стимулювання здоров'я, які сприяють запобіганню стану перевтомлення, гиподинамії та інших дезаптаційних станів (психологічні етюди, динамічні паузи, фізхвилинки, гімнастики: пальчикова, дихальна, зорова, псхогімнастика).

2.          Корекційні технології (казкотерапія, музикотерапія, пісочна, сольова терапія, коьоротерапія, арт-терапія).

3.      Технології навчання здоровому способу життя (різні види масажу, самомасажу, ігротерапія, проблемно-ігрові методики).

В умовах ЗДО ці технології впроваджуються тільки за призначен­ням лікаря й під його контролем, а також за зго­дою батьків.

Крім профілактично - лікувальних технологій, у садочках застосовують профілактичні технології, які проводяться вихователями: різні види самомасажу, ходіння дітей по доріжках здоров'я, загартувальні процедури тощо.

Самомасаж  -  підвищує загальну опірність дитячого організму негативним впливам зовнішнього середовища. У дошкільному навчальному закладі самомасаж застосовують для зміцнення імунітету дитини та запобігання гострим респіраторним захворюванням.

Загартовування – це система заходів, які підвищують опірність організму до різноманітних впливів зовнішнього середовища. Ці заходи сприяють виробленню в організмі здатності швидко і без шкоди для здоров’я пристосовуватися до різних коливань температури і вологості повітря, до інтенсивного сонячного опромінення тощо.

Мистецтво загартовування полягає в поступовому звиканні до холоду, спеки, опромінення сонячними променями з тим, щоб гартувальні процедури, які застосовуються, систематично справляли на дитину тільки корисний вплив.

Ходіння дітей по доріжках здоров'я. Відомо, що на стопах розташована безліч активних точок, стимулюючи їх, ми позитивно впливаємо на процеси, що відбуваються в організмі. При ходьбі босоніж по «доріжці здоров'я» ми виробляємо своєрідний масаж стопи і тим самим тонізуємо весь організм. Тут використовується принцип зміни видів поверхні для впливу на всі біологічноактивні точки ступень ніг. Оздоровчий масаж стоп покращує кровообіг, підвищує імунітет, знижує втому. Регулярно роблячи масаж стоп, можна кожен день покращувати здоров^,я своїх дітей.

Психогімнастика – це курс спеціальних вправ (етюдів ігор), спрямованих на розвиток і корекцію різних сторін емоційного стану дитини. Психогімнастика рефлекторно впливає на гармонізацію психічної діяльності мозку: впорядковується психічна і рухова активність дитини, покращується її настрій.  

Музикотерапія –  важлива складова музично-оздоровчої роботи в дошкільному закладі. Це створення такого музичного супроводу, який сприяє корекції психофізичного стану дітей в процесі їх рухливо-ігрової діяльності. Слухання правильно підібраної  музики підвищує імунітет дітей, знижує напруженість і роздратованість, головний біль та біль в м’язах,  відновлює спокійне дихання.

 Логіко-математичний розвиток

       Формування початкових знань, умінь і навичок є одним із важливіших завдань розумового виховання дітей. Наші діти поглиблено розвивають свої логіко-математичні здібності. Про результативність роботи свідчить рівень підготовленості дітей до вступу в школу. Діти легко вирішують різноманітні завдання для розвитку мислення, пам'яті, уваги, розгадують ребуси,  головоломки. 

У ранньому та дошкільному віці початкове освоєння математичних уявлень засноване на тактильно-руховому способі пізнання:

1) формуванні обчислювальних дій,

2) накопичення досвіду в різноманітній  діяльності (спочатку - предметної, пізніше - продуктивної (малювання, ліплення, конструювання, праця і т.п .), які збагачують одна одну.

       Математичні уявлення та уміння є своєрідним "інструментарієм", засобами і способами пізнання, необхідним для освоєння світу і існування в ньому (визначити розмір; порівняти, підібрати по розміру; здійснити покупку і т.п.).

     Їх застосування в різноманітних пізнавальних і практичних ситуаціях (грі, експериментуванні, фізичної, продуктивної, мовної, музичної діяльності тощо) показує їх цінність і тим самим створює мотивацію до їх освоєння.
     Освоєння математичних уявлень, логіко-математичні засоби і способи пізнання (еталони, моделі, мова, порівняння та ін) становлять початковий логіко-математичний досвід дитини. Цей досвід є початком пізнання навколишньої дійсності, першим входженням у світ математики.

    Метою і результатом педагогічного сприяння математичного розвитку дітей дошкільного віку є розвиток інтелектуально-творчих здібностей дітей через освоєння ними логіко-математичних уявлень і способів пізнання.

Основними завданнями математичного розвитку дітей дошкільного віку є:

1) розвиток у дітей логіко-математичних уявлень (поглядів на математичних властивостях і відносинах предметів, конкретних величинах, числах, геометричні фігури, залежностях і закономірності);
2) розвиток сенсорних (предметно-дійових) способів пізнання математичних властивостей і відносин: обстеження, зіставлення, групування, впорядкування;
3) освоєння дітьми експериментально-дослідницьких способів пізнання математичного змісту (відтворення, експериментування, моделювання, трансформація);
4) розвиток у дітей логічних способів пізнання математичних властивостей і відносин (аналіз, абстрагування, заперечення, порівняння, узагальнення, класифікація, серіація);
5) оволодіння дітьми математичними способами пізнання дійсності: рахунок, вимірювання, найпростіші обчислення;
6) розвиток інтелектуально-творчих проявів дітей: винахідливості, кмітливості,  кмітливості, прагнення до пошуку нестандартних рішень завдань;
7) збагачення словника дитини;
8) розвиток активності та ініціативності дітей;
9) виховання готовності до навчання в школі, розвиток самостійності, відповідальності, наполегливості в подоланні труднощів, координація рухів очей і дрібної моторики рук, умінь самоконтролю і самооцінки.

 Зміст логіко-математичних уявлень і способів пізнання у дітей дошкільного віку.

1) Першим і найважливішим компонентом змісту математичного розвитку дошкільників є властивості і відносини. В процесі різноманітних дій з предметами діти освоюють такі властивості як форма, розмір, кількість, просторове розташування. Формується у дітей найважливіша передумова абстрактного мислення - здатність до абстрагування.
2) У процесі здійснення практичних дій діти пізнають різноманітні геометричні фігури і поступово переходять до угруповання їх за кількістю кутів, сторін і вершин. У дітей розвиваються конструктивні здібності і просторове мислення. Вони освоюють уміння подумки повертати об'єкт, дивитися на нього з різних боків, збирати, видозмінювати його.
3) У пізнанні величин діти переходять від безпосередніх способів (накладання, додаток) до опосередкованим способам їх порівняння (за допомогою вимірювання умовною міркою). Це дає можливість упорядковувати предмети за їх властивостями (розміром, висотою, довжиною, товщиною, масою)
4) Просторово-часові уявлення - найбільш складний для дитини дошкільника, освоюються через реально представлені відносини (далеко-близько, сьогодні-завтра).
5) Пізнання чисел і освоєння дій з числами - найважливіший компонент змісту математичного розвитку. За допомогою числа виражаються кількість і величини.

   Рішення логіко-математичних уявлень у дітей здійснюється через розвиваючі ігри та заняття. При цьому відбувається різнорівневий підхід. Використовуючи дидактичний матеріал різного рівня складності можна простежити у однієї і тієї ж дитини бажання самостійно вибирати свій рівень. 

 

 

ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕАТРАЛІЗОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

ЗНАЧЕННЯ ТЕАТРАЛІЗОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЛЯ ГАРМОНІЙНОГО РОЗВИТКУ ДОШКІЛЬНИКІВ

У Базовому компоненті дошкільної освіти зазначено, що метою діяльності ЗДО є забезпечення гармонійного розвитку кожної дитини, створення сприятливих умов для її особистісного становлення та творчої самореалізації. Одним із ефективних засобів педагогічного впливу на розвиток творчої особистості дошкільника названо театралізовану діяльність. Вона сприяє естетичному вихованню дітей, прилучає їх до мистецтва, розвиває вміння бачити, чути, розуміти красу слова, дії. Театральне мистецтво близьке і зрозуміле дітям, адже в його основі — гра, а це для малюка — найголовніший аспект діяльності, адже діти, граючись, розвиваються.

Театралізовані ігри позитивно впливають на емоційну сферу дитини, вони акумулюють життєву мудрість, оптимізм, енергію народу. Театр — це високий рівень естетичного виховання, адже він поєднує в собі впливи музики, танцю, пластики, мовлення та образотворчого мистецтва.

Театралізовані ігри приносять величезну користь для духовного виховання, становлення характеру дитини, прищеплення їй найкращих рис, сприяють утвердженню себе в суспільстві.

У змістовому наповненні освітньої лінії «Дитина у світі культури» Базового компонента дошкільної освіти відмічено те, що успішною дитяча театральна діяльність є тоді, коли дитина «творчо застосовує художньо-мовленнєвий музично-пісенний досвід у театралізованій грі, сценках, самостійно вигаданої казки, творів інших літературних жанрів».

Театр — це усвідомлення власного «я» та можливість самовираження особистості. Тут формуються моральні якості, долаються недоліки: сором’язливим, невпевненим у собі дітям театр допомагає зняти напруженість, подолати сумніви стосовно себе, повірити у власні можливості; невгамовним та неорганізованим — навчитися витримки.

Беручи участь у театралізованих іграх, діти ознайомлюються з оточенням та його складовими через образи, звуки. Завдяки цій діяльності в дошкільників більш інтенсивно розвиваються пізнавальні інтереси, удосконалюються психічні процеси (пам’ять, уява, мислення), активізується мовлення, формується культура міжособистісного спілкування, розширюється світогляд.

МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТЕАТРАЛІЗОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДОШКІЛЬНИКІВ

Організація театралізованої діяльності в ЗДО попередньо має на меті визначення певної цілі та завдань, які необхідно реалізувати педагогічному колективу. Метою нашої роботи є: залучення дітей до творчої діяльності шляхом ознайомлення з театральним мистецтвом, використання театралізації для розвитку творчих, акторських та сценічних здібностей вихованців, формування в них мовленнєвої компетентності, навичок театрально-виконавської діяльності, ознайомлення дошкільників із театром як установою, з професійною діяльністю його працівників.

Щоб реалізувати зазначену мету, педагогічному колективу необхідно вирішити такі завдання:

-         ознайомити дітей зі специфікою театрального мистецтва, формувати в них емоційно-ціннісне ставлення до театру;

-         виховувати зацікавлене та відповідальне ставлення до підготовки, проведення та оцінювання театралізованої діяльності;

-         учити дітей сприймати й розуміти композицію та особливості літературного твору, розвивати уявне мислення;

-         розвивати вміння «входити в образ» та спонукати перебувати в ньому до кінця театралізованого дійства;

-         формувати виразне та дикційно чисте сценічне мовлення;

-         удосконалювати вміння та навички дітей у передачі характерних особливостей різних художніх образів;

-         допомогти дошкільникам оволодіти акторськими, сценічними здібностями (мімікою, жестами, інтонацією, пантомімою) в міру їх індивідуально-вікових особливостей;

-         усвідомлювати колективний характер дієтворення у процесі підготовки театральної вистави, важливість партнерства в ігровій взаємодії, оволодіння навичками спілкування та колективної творчості;

-         стимулювати прагнення дитини самореалізуватися, самоствердитися.

СТВОРЕННЯ УМОВ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕАТРАЛІЗОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Для організації театралізованої діяльності в груповій кімнаті необхідно створити осередок, в якому розміщено ширми, різні види театру – ляльковий, пальчиковий, настільний, тіньовий та ін.

Для театралізованої діяльності слід зібрати костюми для героїв різних казок, маски, шапочки; різноманітний реквізит: кошики, посуд, муляжі фруктів, овочів; предмети побуту та вжитку тощо.

Робота з дітьми має проводитись систематично й послідовно з поступовим ознайомленням дошкільників зі сценарієм вистави, вивченням слів героїв та вправлянням їх в оволодінні вміннями й навичками, необхідними для проведення театралізації. Тривалість дитячої діяльності визначається поставленими завданнями, активною дитячою працездатністю, зумовленою віковими та індивідуальними особливостями.

Ігри-драматизації педагоги організовують із дітьми середнього та старшого дошкільного віку. Підготовка здійснюється під час спеціально організованих занять із театралізованої діяльності у другу половину дня. Заняття проводяться мікрогрупами по 2—3 дітей у кожній, підгрупами по 3—6 дітей або із усіма учасниками вистави по 6—10 дітей залежно від мети, яку визначає педагог під час попередньої підготовки.

ПІДГОТОВКА ГРИ-ДРАМАТИЗАЦІЇ

Завдання підготовки до гри-драматизації вирішуються в ході спостережень, екскурсій, під час читання художньої літератури, слухання музики, співу, музичних, рухових і дидактичних ігор, ігрових вправ, пізнавальних та мовленнєвих занять, самостійної художньої діяльності та спеціально організованих занять.

У першій частині такого заняття здійснюється ознайомлення дошкільників зі змістом художнього твору, обраним для драматизації. Вихователь виразно читає або розповідає текст, можна також прослухати аудіо- або грамзапис.

Подальша робота на цьому етапі проходить шляхом поступового поглибленого вивчення художнього тексту завдяки використанню різних видів переказу (за ролями, вроздріб тощо), бесіди за змістом та бесіди, що спрямовані на аналіз зовнішніх проявів емоційного стану персонажів за допомогою використання ілюстрацій та відповідних запитань до них: «Який настрій у хлопчика, дівчинки?», «Як ти про це дізнався?», «Про що свідчить вираз обличчя (поза, хода, рухи)?..».

У другій частині заняття увага зосереджується на розвитку дитячої уяви, подальшому збагаченню емоційного досвіду дітей через проникнення в емоційні стани літературних героїв, ознайомлення із засобами їхнього вираження в мовленні. Виконання цих завдань здійснюється за допомогою застосування комплексу методів і прийомів: використання ілюстрацій, фотографій із зображенням людей і казкових персонажів у різних емоційних станах, імітаційно-ігрових вправ, дидактичних ігор із піктограмами для вправляння дітей у визначенні емоційних станів за зовнішніми ознаками, завдань, переліку запитань до дітей із метою вправляння їх у визначенні почуттів і емоційних станів героїв за мовленнєвими й зовнішніми проявами і т.д. Наприклад: «Як плаче чи сміється зайчик?», «Який настрій у дідуся?», «Яким голосом говорить ведмідь?» тощо. Застосування такого комплексу прийомів дає змогу уникнути монотонності в мовленні дітей, що виникає внаслідок механічного заучування тексту ролі без проникнення й відтворення почуттів героїв.

У третій частині заняття робота спрямована на практичне засвоєння дітьми засобів виразності. Для цього використовуються творчі вправи, спрямовані на розвиток умінь самостійного використання інтонації, виразних рухів для передачі емоцій літературних героїв. Наприклад: «Покажи ходу», «Зміни голос» тощо. На цьому самому етапі проводиться робота над технікою мовлення (вправи, ігри, скоромовки, чистомовки тощо).

Після такої підготовчої роботи дітям пропонується драматизувати фрагмент літературного твору за їхнім вибором, у ході якого вони вправляються в самостійному пошуку й використанні засобів виразності.

Структура занять змінюється залежно від ступеня ознайомлення дітей із літературним твором. На перших заняттях, де основна увага приділяється ознайомленню дітей із текстом художнього твору, може не бути підсумкової частини — вправляння дітей у драматизації частин твору. Якщо дітям відомий твір (ознайомлення проводилося на занятті з художньої літератури або в повсякденному житті), то проведення підсумкової частини заняття займає більше часу.

ОРГАНІЗАЦІЯ ПЕРЕГЛЯДУ ВИСТАВ

Підсумком усієї підготовчої роботи стає гра-драматизація — дитяча вистава, на перегляд якої у спеціально відведений час у другу половину дня.

У вихованні дітей нема дрібниць, тому не менш важливим є виховання дитини-глядача. С. Михалков писав, що хороший глядач, як і хороший актор, повністю перевтілюється в героя. Таким ідеальним глядачем є майже кожна дитина. Під час перегляду вистав малята співпереживають героям, шукають шляхи вирішення складних ситуацій, висловлюють співчуття ображеним, водночас вони виражають емоції, властиві дійовій особі чи улюбленому персонажу. Після перегляду вистави педагоги проводять із дошкільнятами бесіду, щоб виявити: чи зрозуміли вони зміст вистави; позитивні й негативні вчинки героїв; хто з героїв найбільше сподобався… Адже перегляд театралізацій стимулює пізнавальну активність дітей, розвиток їхніх інтелектуальних інтересів, мотивує до прояву співпереживання, взаємодії в колективі, формування товариських відносин.