Сучасні підходи до організації

фізкультурно-оздоровчої роботи в ДНЗ

Пріоритетний напрям освітньо-виховноі роботи у нашому дошкільному навчальному закладі — організація фізкультурно-оздоровчої роботи, що органічно пов’язана з активною руховою діяльністю дітей та має на меті забезпечити оптимальний стан їхньо­го здоров’я, успішний фізичний розвиток, подо­лання гіподинамії, формування рухових умінь та навичок, розвиток фізичних якостей та формування інтересу до різних видів рухової діяльності.

Ця робота спрямовуєтья на виявлення резервів повноцінного фізичного розвитку дітей та формування основ здорового способу життя. Для цього система фізичного виховання дітей володіє багатим арсеналом різноманітних фізкультурно-оздоровчих засобів. Чим різноманітніші засоби виховного впливу на дітей використовуємо в своїй роботі, тим динамічнішим є перебіг процесу фізично­го розвитку дошкільнят.

Основні показники фізичного здоров’я дитини — загартованість організму (ступінь розвитку адаптивних можливостей організму проти негативних змін навколишнього середовища); повноцінний фізичний розвиток; рівень рухової підготовленості; розвиток фізичних якостей та тренованість організму.

Ефективність загартовування дітей визначається доцільним вибором різних його видів (об­тирання, обливання холодною водою, контрастне обливання, ходіння босоніж, полоскання горла, використання сауни, плавання в басейні тощо). Запорука позитивних зрушень — систематичність, послідовність, позитивне ставлення дитини до загартувальних процедур, відсутність примусу.

Актуалізації знань дітей, їхніх умінь та навичок, особистісних досягнень у сфері рухового досвіду сприятиме й залучення їх до планування варіантів виконання рухових завдань на прогулянці, під час пішого переходу. Більшої самостійності варто на­давати малюкам і в рухливих іграх, заохочувати їх самостійно організовувати знайомі ігри, розподі­ляти ролі, продумувати й ускладнювати правила. Саме такий підхід допоможе деяким дітям, які зви­кли перебувати під пильною опікою дорослих, до­цільно й цікаво організовувати власне дозвілля.

Передумови збереження здоров’я дитини:

·        Гуманістична спрямованість освітньо-виховного процесу: повага до дитини, віра в її можливості, відсутність критиканства, об’єктивно-оптимістичний аналіз досягнень вихованця.

·        Встановлення доброзичливих стосунків: вод­ночас поєднання доброзичливого ставлення педагога з об’єктивною вимогливістю. Урахування базових можливостей дитини та результативності її здобутків.

·        Надання кожній дитині можливості почуватися щасливою.

·        Забезпечення оптимальної реалізації особистісного потенціалу кожної дитини (зникає елемент невдоволення через неуспішність).

·        Застосування особистісно значущих способів діяльності, завдань різних видів та рівнів.

Особистісна налаштованість працівників дошкільного навчального закладу і батьків на збереження здоров’я малюків як основного елементу загальнолюдської культури.

Забезпечення оптимальної активної життєдіяльності дітей. Відхід від декларативного стилю виховання на користь дієвого.

Усвідомлення дорослими того незаперечного факту, що навчають не лише ті норми і правила, які ми озвучуємо, а й наше поводження в повсякденному житті. Саме наша поведінка щодня, щохвилини є яскравим прикладом для наслідування.

Відповідність процесу життєдіяльності дітей нормам безпечного та здорового способу життя, які декларуємо. (Абсурдно роз’яснювати дітям значення позитивних емоцій, а в реальному житті повсякчас гримати на них, застосовувати покарання тощо). Здоровий спосіб життя має бути не лише засобом досягнення міцного здоров’я, а нормою щоденного життя. Умовами цілісного розвитку дитини є використання  в дошкільних навчальних закладах здоров’язбережувальних та здоров’я формувальних технологій, які реалізуються комплексно через створення безпечного розвивального середовища, екологічно сприятливого життєвого простору, повноцінного медичного обслуговування, харчування, оптимізації рухового режиму, системного підходу до формування у дітей  ціннісного ставлення до власного здоров’я і мотивації щодо здорового способу життя, дотримання гармонійних, доброзичливих взаємин між  педагогом та вихованцями, самими дітьми.

         Фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі дня є обов’язковими для дітей дошкільного віку. Вони мають мету – сприяти зміцненню здоров’я, підвищенню розумової працездатності дітей, активізації рухового режиму у дошкільному закладі.

 Щоденно перед сніданком у режимі дня дошкільнят проводиться ранкова гімнастика. Вона є обов’язковою складовою організації життєдіяльності дітей у дошкільному навчальному закладі. Ранкова гімнастика сприяє поглибленню дихання, посиленню кровообігу, обміну речовин, розвитку різних груп м’язів, правильній поставі, розгальмовуванню нервової системи після сну, викликає позитивні емоції.

 Головна  вимога до гімнастики у літній період – проведення її на свіжому повітрі, а взимку –  у добре провітреному приміщенні.

 З настанням теплих весняних днів і до осені ранкову гімнастику проводять на майданчику, захищеному від вітру. Для цього на майданчик заздалегідь виносять все необхідне: прапорці, гімнастичні палиці, скакалки, обручі. Чергові (діти старших груп) під наглядом вихователя розкладають ці предмети на лавах, пірамідах тощо, щоб їх було зручно в’язати для виконання вправ. Вправи ранкової гімнастики в приміщенні, а в теплу пору року на майданчику дошкільнята  всіх вікових груп виконують у майці, трусиках, тапочках (чешках) або босоніж. Вихователь до проведення ранкової гімнастики вдягається так, щоб його костюм не заважав рухам.

         Ранкову гімнастику в усіх вікових групах починають з шикування дітей в колону по одному. Якщо ранкова гімнастика проводиться з предметами, треба заздалегідь продумати спосіб їх роздавання. Під час ходьби, перед шикуванням, діти беруть предмет і проходять з ним одне коло, а потім перешиковуються. Важливе значення при цьому має спосіб тримання предмета в руці під час ходьби. Гімнастичну палицю, обруч, м’яч, складену вдвоє скакалку тримають у правій руці; прапорці, кубики, брязкальця – в обох руках, опущених донизу. 

         Для організованого проведення гімнастики вихователь шикує  молодших дошкільнят  у коло. Щоб зручніше було виконувати вправи, групу треба розімкнути. За командою вихователя діти роблять два-три кроки назад – коло стає широким і ніхто нікому не заважає. Середню і старшу групи перешиковують з утворенням ланок. Щоб не витрачати зайвого часу на розімкнення у колонах і по рядах, використовують певні орієнтири. Діти, які  утворюють ланки, йдуть у напрямку кеглів (кубиків або прапорців на підставці), поставлених на певній відстані один від одного в кінці зали. 

СТВОРЕННЯ РОЗВИВАЛЬНОГО ЖИТТЄВОГО ПРОСТОРУ

Створити в дошкільному закладі розвивальний життє­вий простір означає забезпечити сукупність умов, атмосфе­ру, якнайсприятливішу для прогресивного розвитку свідо­мості та поведінки дошкільника. Розвивальними слід вважа­ти умови, які підживлюють природні сили дитини, сприя­ють реалізації нею своїх потенційних можливостей, збагачу­ють знанням основ філософії життя та практичними на­вичками, вдосконалюють їх, забезпечують усвідомленість, культурність, міцність; позитивно впливають на становлен­ня особистісного досвіду, формують реалістичні образи сві­ту та власного "Я", елементарну систему морально-ду­ховних цінностей, корисні гармонійному розвитку, базують­ся на знанні вікових та індивідуальних можливостей вихованців.

Природний простір:

•    регулярно надавати дитині можливості відкривати ши­рокі життєві горизонти, ознайомлюючи їх з розмаїттям природного  довкілля,   формувати  життєво  важливі вміння, що допоможуть добре в ньому орієнтуватися;

•    оперативно реагувати на потреби дитини більше дізна­тися про об'єкти природи, формувати культуру озна­йомлення з невідомим;

•    збагачувати знання про природне довкілля як цілісний організм, в якому взаємодіють повітря, вода, ґрунт,рослини, тварини, люди;  

•    забезпечити основу для усвідомлення дошкільниками мінливості явищ природи (від приємних до загрозливих для людини), формувати уявлення про елементар­ні правила екологічно доцільної поведінки;

•    давати якнайбільше прикладів змін у поведінці тварин відповідно до стану погоди, пори року, місця перебування (природного чи насильницького);

•    збагачувати враження, розширювати та поглиблювати відомості про типові для регіону фауну та флору, їхні особливості та спосіб життя;

•    добираючи приклади з художньої літератури та реального життя, виокремлювати доступні для розуміння дитиною  мотиви спілкування людини з природою;

•    фіксувати увагу дошкільнят на красі природи, заохочувати до емоційного відгуку, позитивного ставлення до всіх її складових;

* привертати увагу до тварин, які демонструють привітні чи агресивно виразні голосові реакції або рухи тіла, показувати   експресивно-мімічними   засобами   оптимальні варіанти поведінки;

* створювати умови для спостереження за тваринами (свійськими та дикими), їхніми дитинчатами, особливостями живлення, розмноження, пересування; пояснювати функції основних частин тіла;

* заохочувати дитину докладати зусилля для досягнення високих показників якості кінцевого результату, критично  й реалістично оцінювати зроблене, співвідносити задумане з реально досягнутим;

* коментувати об'єкти зорової і слухової уваги дитини, залучаючи її до мовленнєвої та дійової активності;

* поділяти захоплення та радість дитини з приводу здорового стану рослин і тварин, співчувати тим, що потерпають;

* допомагати встановлювати прості залежності між станом погоди та підбором одягу та іграшок на прогулянку, помічати яскраві ознаки різних пір року;

* створювати гігієнічні умови, забезпечувати різноманітність природного середовища та надавати можливість регулярно гратися на свіжому повітрі;

•    демонструвати   власну   відповідальну   поведінку   та культуру буття в природному середовищі;

•    стимулювати бажання доцільно поводитися в природі,проявляти доступні форми турботи про неї;

•    надавати   можливість   сприймати,   запам'ятовувати, елементарно узагальнювати та класифікувати об'єкти природи, у міру можливостей входити з ними у без­печний та емоційно приємний контакт;

•    формувати загальні уявлення про використання лю­диною природних багатств, її господарську діяль­ність, пов'язану з обробкою цих матеріалів;

•    моделювати способи доцільного природокористування та гуманної взаємодії з об'єктами природного довкіл­ля, добирати способи пізнання навколишнього світу;

•    зробити догляд за рослинами і тваринами, надання їм посильної допомоги звичайними елементами повсяк­денного життя;

•    урізноманітнювати прийоми привернення уваги до  забруднення природного довкілля, неприйняття його та спонукання до його посильного усунення;

•    надавати дітям можливість діяти з різними компонен­тами природи (повітрям, водою, льодом, снігом, ґрун­том, піском, глиною);

•    заохочувати до спостережень з£ Сонцем, різними фа­зами Місяця, зорями

 демонструвати чіткі й зрозумілі межі поведінки по­близу об'єктів, що становлять загрозу, чи у разі не­безпечних ситуацій.

Предметний простір:

•    допомагати дитині орієнтуватися у виборі зручного місця для гри, способах організації ігрової обстановки, розгортанні рухливих, сюжетно-рольових дидактичних та музично-драматичних ігор;

•    учити збалансовувати здоровий глузд з доцільною мірою елементарного виважені ризику, приймати рішення;

·   сприяти усвідомленню зв'язку між власною старанніс­тю, наполегливістю,- кмітливістю, якістю та кількістю зробленого;

•    допомагати впізнавати ознаки втоми, перенапруження;

•    учити орієнтуватися в оселі та за її межами, поміркова­но й зважено поводитися в нових умовах, пристосува­тися до них, доцільно на них впливати;           

•    розмовляти про користь й важливість догляду за одя­гом, іграшками, предметами побуту;

•    продовжувати ознайомлювати з правилами дорожнього руху та поведінки на дорозі;

•    формувати уявлення про зміни засобів пересування,будівель з часом;

•    розвивати інтерес дітей до порівняння свого способу життя зі способом життя людей інших епох, країн,культур;

•    формувати загальні уявлення про використання люди­ною природних багатств, її господарську діяльність,працю, пов'язану з обробкою цих матеріалів;

•    демонструвати, пояснювати та надавати можливість дитині спостерігати й переконуватися, що вторинна переробка  сміття допомагає  забезпечувати чистоту
довкілля;

•    спонукати насолоджуватися враженнями від яскра­вих, різноманітних, естетичних, безпечних іграшок і предметів;

•    стимулювати емоційну  налаштованість та бажання ди­тини працювати, виконувати доручення дорослого, до­водити розпочате до кінця, виявляти ініціативу, долати
труднощі на шляху до поставленої мети, елементарно узгоджено діяти з однолітками;

•    радіти виявам дитиною доцільної самодіяльності;

•    поділяти з вихованцем захоплення та подив розмаїт­тям продуктів людської культури — матеріальної та духовної;

•    покладати на дитину більшу відповідальність за осо­бисті речі та дії;

•    демонструвати шанобливе ставлення до культур різ­них етнічних середовищ;

•    надавати вільний доступ до найпростіших і необхідних у щоденному використанні предметів побутового при­значення: іграшок, книжок, олівців, конструкторів, ку­биків, безпечного залишкового матеріалу, своїх речей тощо;

•    задовольняти потреби в ігрових діях, використанні іг­рашок та їх замінників, виконанні різноманітних ро­лей,   самостійному  розвитку  нескладних   сюжетів,зображенні казкових та реальних персонажів, вико­ристанні  вербальних  (мовленнєвих)  та  художньо-образних виразних засобів (інтонації, міміки, жестів,
поз, ходи);

•    надавати дитині можливість задовольняти допитли­вість, обстежувати предметне довкілля, інтерпретувати зв'язки і залежності різних речей та предметів, осмис­лювати здобутий досвід, систематизувати враження,переходити від простих міркувань до складніших;

•    підтримувати дитину в її спробах вдосконалювати нави­чки самообслуговування, господарсько-побутової праці;

•    заохочувати  до   ефективної  організації  предметно-практичної діяльності, стимулювати  бажання діяти старанно;

•    залучати дитину до оцінювання власної діяльності, по­рівняння кінцевого продукту праці зі зразком, вправляти в умінні помічати невідповідності, самостійно їх
ліквідовувати в разі потреби, переробляти зроблене з власної ініціативи;      

•    стимулювати пошукову та дослідницьку діяльність у предметно-ігровому середовищі, прояви творчої уяви, цілеспрямовану та результативну поведінку; .

•    моделювати основні правила життя у злагоді з пред­метним довкіллям, вправляти в умінні розрізняти при­ємне - неприємне, корисне - шкідливе, безпечне - не­безпечне;

•  сприяти набуттю доцільної поведінки та безпечних дій з різноманітними предметами, приладдям, знаряддя­ми, речовинами;

•  навчати способів користування деякими приладами та знаряддям;

•    надавати дитині можливість самостійно підтримувати чистоту й порядок навколо себе;

•    стимулювати задоволення від фізичної діяльності;

•    сприяти позитивному самопочуттю, формувати відчут­тя своєї спроможності;

•    збагачувати уявлення дітей про переробку та доцільне використання вторинної сировини, різноманітних від­ходів виробництва.

Соціальний простір:

•    навчати орієнтуватися на прийнятні й соціально схва­лювані форми поведінки;

•    збагачувати дитину різноманітною життєво важливою інформацією, розширювати досвід спільної діяльності,задовольняти потребу в особистісних контактах;

•    створювати дружнє, безпечне, захищене середовище та моделювати відкриті й довірчі стосунки з його членами;

•    моделювати гуманну взаємодію з дорослими, ровесни­ками (приємними, індиферентними, неприємними); ви­ховувати культуру спілкування;

•    схвалювати належну соціальну поведінку, виправдову­вати чекання рідних та близьких людей;

•    збагачувати уявлення про дистанцію та межі припус­тимої поведінки в поводженні з різними людьми;

•    навчати орієнтуватися в незвичному людському ото­ченні, пристосуватися до його вимог і правил, доціль­но й з користю впливати на нього, відстоювати право
на власний вибір;

•    адекватно та вчасно реагувати на соціальні потреби
дитини, сприяти задоволенню їх;

•  визнавати, оцінювати, схвалювати досягнення дитини,бути чесними з нею, культивувати увагу і повагу не лише до її досягнень, а й до помилок;

•  виховувати в дітей базове почуття довіри, прихильне ставлення до людей, схвально відгукуватися про рід­них, знайомих;

•  виявляти до дітей симпатію та розуміння, поводитися з ними врівноважено, спокійно рухатися, лагідно роз­мовляти, усміхатися, називати пестливими іменами;

•  запобігати дитячим скаргам, з'ясовувати їх мотиви,знаходити можливість показати одноліткам приваб­ливі сторони скаржника; спонукати до спілкування
з ним;

•  підтримувати в дітей готовність звернутися по допо­могу до знайомих дорослих;

•  визначати й показувати людей, до яких можна зверну­тися у разі виникнення надзвичайної ситуації;

•  вправляти в умінні розрізняти чужих за ступенем при­хильності; стимулювати зваженість, обережність та стриманість у входженні з ними в контакт;

•  підтримувати прояви доброзичливості, турботи, спра­ведливості, правдивості, чуйності, співчуття;

•  сприяти прояву поваги, розвивати вміння брати інших до уваги, рахуватися з точкою зору, відмінною від власної;

•  демонструвати повагу до вибору та спроб дитини са­мостійно розв'язувати проблеми;

•  сприяти розвитку почуття належності до певної етніч­ної групи;

•  виявляти повагу до культур різних етнічних середовищ:

•  надавати дитині достатньо часу для адаптації, звикан­ня до колективу, виходячи з її індивідуальних особ­ливостей;

•  гармонізувати процес входження особистості в дитячий колектив, визначення в ньому свого статусу, вибору приємних і авторитетних друзів;

•    з розумінням ставитися до першої закоханості дитини, її симпатій та вибору товаришів;

•    організовувати   діяльність,   що   сприяє   гармонійній адаптації дитини до різних середовищ (на вулиці, у ро­дині, серед чужих, серед природи, на самоті);

•    заохочувати совісну поведінку, здатність дитини діяти правильно не лише в присутності дорослого, а й без його контролю;

•  спонукати до самостійних, цілеспрямованих, результативних дій, створювати умови для розвитку моторики малюків;

•  створювати умови для осягнення дитиною соціальноприйнятних форм поведінки, вироблених суспільством норм та моральних правил, сприяти балансуванню і гармонійному поєднанню двох індивідуальних форм активності — "Я" і "ТИ;

•    сприяти організації ігор та спілкування, в яких дитина набуває елементарних умінь зважати на іншого, виявля­ти до однолітка інтерес, ініціювати готовність до кон­такту з ним, демонструвати позитивну налаштованість на іншого, бажання домовлятися, поступатися, виробля­ти спільні рішення, відстоювати свою думку, обґрунто­вувати незгоду, виходити з конфлікту та суперечки гід­но, не вдаючись до образливих слів та принижень;

•    навчати розуміти людей, розмірковувати над їхніми ді­ями та вчинками, елементарно пояснювати їх, бачити труднощі, ініціювати допомогу, радіти можливості бу­ти корисним та приємним іншим, стримувати бажання отримувати схвалення дорослого або нагороду за кожний добрий вчинок;

•    вдосконалювати прийоми налагодження контактів, за­прошення та прийняття до спільної діяльності, розпо­ділу ролей, досягнення спільного результату;

•    запобігати антигуманній та упередженій поведінці, до­помагати завбачувати її наслідки, обговорювати аль­тернативні ситуації.      

Простір "Я":

•  залучати дитину до обговорення проблем, пов'язаних зїї "Я"; з'ясовувати, що вона вкладає в його зміст, допо­магати диференціювати поняття "моє", "своє" "чуже",
"наше", "твоє"; створювати можливості для рольових ігор з метою збагачення, систематизації, конкретизації уявлень дитини про своє фізичне, душевне та соціаль­не "Я";

•  час від часу спрямовувати увагу дитини на будову її ті­ла, вчити називати його частини, пояснювати призна­чення основних; пропонувати описати свою зовнішність;

•  обговорювати проблему статевої належності, характе­ризувати відмінності представників різної статі, де­монструвати моделі статево-рольової поведінки; забезпечувати доступність ігрових матеріалів та друкованої продукції, присвячених цій проблемі; виважено, з ро­зумінням ставитися до запитань дитини про народжен­ню, пологи, життя, смерть, взаємини чоловіків і жінок;говорити лише правду, проте неповну; уникати фізіо­логічних та анатомічних подробиць;

•  застосовувати вербальні, візуальні та фізичні сигнали з тим, щоб допомогти дитині усвідомлювати та називати ознаки свого здоров'я - нездоров'я; звертати її увагу на подібність та відмінність у поведінці здорових та хворих однолітків; концентрувати увагу на небезпеч­них для життя  і здоров'я  об'єктах та предметах,людях;

•  уважно ставитися до досягнень дитини; пропонувати самостійно їх оцінити; моделювати ситуації успіху, ра­діти разом з нею високим результатам; підтримувати
здорову міру самолюбності;

•         схвалювати у намаганні конструктивно самоствердитися; допомагати усвідомити мотиви своїх дій;

•  добирати спеціальні вправи, щоб допомогти дитині долати страхи, труднощі на шляху до мети; давати можливість виявляти здорову міру ризику; підтримку

вати прагнення експериментувати, досліджувати, ви­являти винахідливість і творчу активність; час від ча­су створювати нерегламентоване середовище з демо­кратичними відносинами й можливістю наслідувати творчу особистість; утримуватися від надмірної кри­тичності, принизливих висловлювань, кепкувань з її недоліків та вад;

•    уважно вислуховувати міркування дитини про її пере­живання, думки, мрії, плани; пропонувати їх проаналі­зувати, прокоментувати, встановити причинно-наслідкові зв'язки, зобразити кольором, передати мелодією,скласти про них оповідання чи віршик;

•    щодня виділяти час на розмови з дитиною про те, чому вона сьогодні раділа, чого боялася, до кого ревнувала,чим пишалася, чому сумувала, про що мріяла; час від
часу пропонувати їй заплющити очі, сконцентруватися на своєму настрої, описати його, зіставити з настроєм нших; звертати увагу на важливість відчувати настрій
і стан близьких людей, відповідно поводитися з ними;

•    висловлювати   свої   почуття,   вербалізувати   наміри,спілкуючись з дитиною наодинці; пропонувати їй об­говорити реакції дорослого на її поведінку; зробити
предметом аналізу доцільність намірів дитини, реаль­ність її найближчих планів, правомірність бажань та очікувань;

•    виявляти ентузіазм, коли дитина заслужено оцінює се­бе позитивно, диференціює свої чесноти і вади, моти­вує свої оцінки, висловлює бажання стати кращою, ніж була раніше; підказувати дитині різні способи, розв'я­зання  проблем,  підтримувати  самоповагу,  відчуття значущості для рідних і близьких людей, почуття самовартісності;

•    пояснювати, що судження та вчинки кожної людини не завжди бездоганні, вони можуть бути й помилкови­ми; що помилятися не соромно, і цього не варто бояти­ся; демонструвати дитині готовність вибачитися й ви­знати свої помилки; довести природність людських помилок та необхідність конструктивного виходу з та­ких ситуацій;

•    демонструвати та коментувати, як поведінка дитини впливає на інших людей; обговорювати наслідки тих чи інших її висловлювань та вчинків з тим, щоб дити­на усвідомила свою відповідальність за них;

•    організовувати такі види діяльності, які допомагати­муть сформувати в дитини самостійність; заохочувати до змін, раціоналізації змісту, форм, правил співпраці;

•    запропонувати  їй  самостійно   обрати  партнерів  по спільній діяльності; надавати можливість висловлюва­ти власні ідеї, погляди; з повагою ставитися до життє­вого досвіду дитини; надавати їй достатньо часу для розв'язання власних проблем, втручатися лише в разі об'єктивної необхідності;

•  учити дитину уникати проявів егоїзму, реагувати на них виразними рухами, тональністю голосу, словами; пропонувати ігри, що показують, який ефект матимуть та чи інша її дія, вчинок, слово; розмовляти з дитиною про те, як вона може вразити почуття інших людей — дорослих, однолітків;

•    надавати дитині можливість подивитися на себе підрізними кутами зору, очима різних людей — рідних,знайомих, чужих; чоловіків і жінок; молодших за неї, однолітків, старших дітей, дорослих; приємних, байдужих їй, неприємних; залучати до обговорення того, яке ставлення до себе їй подобається (не подобається) і чому;

•    організовувати діяльність, яка сприяє адаптації дитини до різних середовищ — на вулиці, у родині, серед чужих, у природі, на самоті тощо; демонструвати опти­мальні моделі поведінки, формувати навички орієнту­вання в новому середовищі, гармонійно пристосовува­тися та конструктивно впливати на нього;

•    залучати дитину до спостереження за людьми, які ви­користовують силу за призначенням, з користю для ін­ших, вдаються до припустимих правил самозахисту;активно підтримувати бажання дошкільника застосу­вати власну силу в моральних цілях;

•    інтимізувати життя дитини: збільшити кількість та тривалість індивідуальних довірчих розмов про ута­ємничене; з розумінням ставитися до її прагнення
визначити та відстояти "своє місце"; відвести в при­міщенні спеціальне місце, де дитина може усамітни­тися, виплакатися, побути певний час наодинці із сімейними реліквіями у нерегламентованому середо­вищі, "випустити пару";

•    вправляти в умінні поводитися щиро, природно, зали­шатися самою собою в різних життєвих ситуаціях;підтримувати індивідуальні можливості та несхожість
на інших.