СТВОРЕННЯ РОЗВИВАЛЬНОГО ЖИТТЄВОГО ПРОСТОРУ

Створити в дошкільному закладі розвивальний життє­вий простір означає забезпечити сукупність умов, атмосфе­ру, якнайсприятливішу для прогресивного розвитку свідо­мості та поведінки дошкільника. Розвивальними слід вважа­ти умови, які підживлюють природні сили дитини, сприя­ють реалізації нею своїх потенційних можливостей, збагачу­ють знанням основ філософії життя та практичними на­вичками, вдосконалюють їх, забезпечують усвідомленість, культурність, міцність; позитивно впливають на становлен­ня особистісного досвіду, формують реалістичні образи сві­ту та власного "Я", елементарну систему морально-ду­ховних цінностей, корисні гармонійному розвитку, базують­ся на знанні вікових та індивідуальних можливостей вихованців.

Природний простір:

•    регулярно надавати дитині можливості відкривати ши­рокі життєві горизонти, ознайомлюючи їх з розмаїттям природного  довкілля,   формувати  життєво  важливі вміння, що допоможуть добре в ньому орієнтуватися;

•    оперативно реагувати на потреби дитини більше дізна­тися про об'єкти природи, формувати культуру озна­йомлення з невідомим;

•    збагачувати знання про природне довкілля як цілісний організм, в якому взаємодіють повітря, вода, ґрунт,рослини, тварини, люди;  

•    забезпечити основу для усвідомлення дошкільниками мінливості явищ природи (від приємних до загрозливих для людини), формувати уявлення про елементар­ні правила екологічно доцільної поведінки;

•    давати якнайбільше прикладів змін у поведінці тварин відповідно до стану погоди, пори року, місця перебування (природного чи насильницького);

•    збагачувати враження, розширювати та поглиблювати відомості про типові для регіону фауну та флору, їхні особливості та спосіб життя;

•    добираючи приклади з художньої літератури та реального життя, виокремлювати доступні для розуміння дитиною  мотиви спілкування людини з природою;

•    фіксувати увагу дошкільнят на красі природи, заохочувати до емоційного відгуку, позитивного ставлення до всіх її складових;

* привертати увагу до тварин, які демонструють привітні чи агресивно виразні голосові реакції або рухи тіла, показувати   експресивно-мімічними   засобами   оптимальні варіанти поведінки;

* створювати умови для спостереження за тваринами (свійськими та дикими), їхніми дитинчатами, особливостями живлення, розмноження, пересування; пояснювати функції основних частин тіла;

* заохочувати дитину докладати зусилля для досягнення високих показників якості кінцевого результату, критично  й реалістично оцінювати зроблене, співвідносити задумане з реально досягнутим;

* коментувати об'єкти зорової і слухової уваги дитини, залучаючи її до мовленнєвої та дійової активності;

* поділяти захоплення та радість дитини з приводу здорового стану рослин і тварин, співчувати тим, що потерпають;

* допомагати встановлювати прості залежності між станом погоди та підбором одягу та іграшок на прогулянку, помічати яскраві ознаки різних пір року;

* створювати гігієнічні умови, забезпечувати різноманітність природного середовища та надавати можливість регулярно гратися на свіжому повітрі;

•    демонструвати   власну   відповідальну   поведінку   та культуру буття в природному середовищі;

•    стимулювати бажання доцільно поводитися в природі,проявляти доступні форми турботи про неї;

•    надавати   можливість   сприймати,   запам'ятовувати, елементарно узагальнювати та класифікувати об'єкти природи, у міру можливостей входити з ними у без­печний та емоційно приємний контакт;

•    формувати загальні уявлення про використання лю­диною природних багатств, її господарську діяль­ність, пов'язану з обробкою цих матеріалів;

•    моделювати способи доцільного природокористування та гуманної взаємодії з об'єктами природного довкіл­ля, добирати способи пізнання навколишнього світу;

•    зробити догляд за рослинами і тваринами, надання їм посильної допомоги звичайними елементами повсяк­денного життя;

•    урізноманітнювати прийоми привернення уваги до  забруднення природного довкілля, неприйняття його та спонукання до його посильного усунення;

•    надавати дітям можливість діяти з різними компонен­тами природи (повітрям, водою, льодом, снігом, ґрун­том, піском, глиною);

•    заохочувати до спостережень з£ Сонцем, різними фа­зами Місяця, зорями

 демонструвати чіткі й зрозумілі межі поведінки по­близу об'єктів, що становлять загрозу, чи у разі не­безпечних ситуацій.

Предметний простір:

•    допомагати дитині орієнтуватися у виборі зручного місця для гри, способах організації ігрової обстановки, розгортанні рухливих, сюжетно-рольових дидактичних та музично-драматичних ігор;

•    учити збалансовувати здоровий глузд з доцільною мірою елементарного виважені ризику, приймати рішення;

·   сприяти усвідомленню зв'язку між власною старанніс­тю, наполегливістю,- кмітливістю, якістю та кількістю зробленого;

•    допомагати впізнавати ознаки втоми, перенапруження;

•    учити орієнтуватися в оселі та за її межами, поміркова­но й зважено поводитися в нових умовах, пристосува­тися до них, доцільно на них впливати;           

•    розмовляти про користь й важливість догляду за одя­гом, іграшками, предметами побуту;

•    продовжувати ознайомлювати з правилами дорожнього руху та поведінки на дорозі;

•    формувати уявлення про зміни засобів пересування,будівель з часом;

•    розвивати інтерес дітей до порівняння свого способу життя зі способом життя людей інших епох, країн,культур;

•    формувати загальні уявлення про використання люди­ною природних багатств, її господарську діяльність,працю, пов'язану з обробкою цих матеріалів;

•    демонструвати, пояснювати та надавати можливість дитині спостерігати й переконуватися, що вторинна переробка  сміття допомагає  забезпечувати чистоту
довкілля;

•    спонукати насолоджуватися враженнями від яскра­вих, різноманітних, естетичних, безпечних іграшок і предметів;

•    стимулювати емоційну  налаштованість та бажання ди­тини працювати, виконувати доручення дорослого, до­водити розпочате до кінця, виявляти ініціативу, долати
труднощі на шляху до поставленої мети, елементарно узгоджено діяти з однолітками;

•    радіти виявам дитиною доцільної самодіяльності;

•    поділяти з вихованцем захоплення та подив розмаїт­тям продуктів людської культури — матеріальної та духовної;

•    покладати на дитину більшу відповідальність за осо­бисті речі та дії;

•    демонструвати шанобливе ставлення до культур різ­них етнічних середовищ;

•    надавати вільний доступ до найпростіших і необхідних у щоденному використанні предметів побутового при­значення: іграшок, книжок, олівців, конструкторів, ку­биків, безпечного залишкового матеріалу, своїх речей тощо;

•    задовольняти потреби в ігрових діях, використанні іг­рашок та їх замінників, виконанні різноманітних ро­лей,   самостійному  розвитку  нескладних   сюжетів,зображенні казкових та реальних персонажів, вико­ристанні  вербальних  (мовленнєвих)  та  художньо-образних виразних засобів (інтонації, міміки, жестів,
поз, ходи);

•    надавати дитині можливість задовольняти допитли­вість, обстежувати предметне довкілля, інтерпретувати зв'язки і залежності різних речей та предметів, осмис­лювати здобутий досвід, систематизувати враження,переходити від простих міркувань до складніших;

•    підтримувати дитину в її спробах вдосконалювати нави­чки самообслуговування, господарсько-побутової праці;

•    заохочувати  до   ефективної  організації  предметно-практичної діяльності, стимулювати  бажання діяти старанно;

•    залучати дитину до оцінювання власної діяльності, по­рівняння кінцевого продукту праці зі зразком, вправляти в умінні помічати невідповідності, самостійно їх
ліквідовувати в разі потреби, переробляти зроблене з власної ініціативи;      

•    стимулювати пошукову та дослідницьку діяльність у предметно-ігровому середовищі, прояви творчої уяви, цілеспрямовану та результативну поведінку; .

•    моделювати основні правила життя у злагоді з пред­метним довкіллям, вправляти в умінні розрізняти при­ємне - неприємне, корисне - шкідливе, безпечне - не­безпечне;

•  сприяти набуттю доцільної поведінки та безпечних дій з різноманітними предметами, приладдям, знаряддя­ми, речовинами;

•  навчати способів користування деякими приладами та знаряддям;

•    надавати дитині можливість самостійно підтримувати чистоту й порядок навколо себе;

•    стимулювати задоволення від фізичної діяльності;

•    сприяти позитивному самопочуттю, формувати відчут­тя своєї спроможності;

•    збагачувати уявлення дітей про переробку та доцільне використання вторинної сировини, різноманітних від­ходів виробництва.

Соціальний простір:

•    навчати орієнтуватися на прийнятні й соціально схва­лювані форми поведінки;

•    збагачувати дитину різноманітною життєво важливою інформацією, розширювати досвід спільної діяльності,задовольняти потребу в особистісних контактах;

•    створювати дружнє, безпечне, захищене середовище та моделювати відкриті й довірчі стосунки з його членами;

•    моделювати гуманну взаємодію з дорослими, ровесни­ками (приємними, індиферентними, неприємними); ви­ховувати культуру спілкування;

•    схвалювати належну соціальну поведінку, виправдову­вати чекання рідних та близьких людей;

•    збагачувати уявлення про дистанцію та межі припус­тимої поведінки в поводженні з різними людьми;

•    навчати орієнтуватися в незвичному людському ото­ченні, пристосуватися до його вимог і правил, доціль­но й з користю впливати на нього, відстоювати право
на власний вибір;

•    адекватно та вчасно реагувати на соціальні потреби
дитини, сприяти задоволенню їх;

•  визнавати, оцінювати, схвалювати досягнення дитини,бути чесними з нею, культивувати увагу і повагу не лише до її досягнень, а й до помилок;

•  виховувати в дітей базове почуття довіри, прихильне ставлення до людей, схвально відгукуватися про рід­них, знайомих;

•  виявляти до дітей симпатію та розуміння, поводитися з ними врівноважено, спокійно рухатися, лагідно роз­мовляти, усміхатися, називати пестливими іменами;

•  запобігати дитячим скаргам, з'ясовувати їх мотиви,знаходити можливість показати одноліткам приваб­ливі сторони скаржника; спонукати до спілкування
з ним;

•  підтримувати в дітей готовність звернутися по допо­могу до знайомих дорослих;

•  визначати й показувати людей, до яких можна зверну­тися у разі виникнення надзвичайної ситуації;

•  вправляти в умінні розрізняти чужих за ступенем при­хильності; стимулювати зваженість, обережність та стриманість у входженні з ними в контакт;

•  підтримувати прояви доброзичливості, турботи, спра­ведливості, правдивості, чуйності, співчуття;

•  сприяти прояву поваги, розвивати вміння брати інших до уваги, рахуватися з точкою зору, відмінною від власної;

•  демонструвати повагу до вибору та спроб дитини са­мостійно розв'язувати проблеми;

•  сприяти розвитку почуття належності до певної етніч­ної групи;

•  виявляти повагу до культур різних етнічних середовищ:

•  надавати дитині достатньо часу для адаптації, звикан­ня до колективу, виходячи з її індивідуальних особ­ливостей;

•  гармонізувати процес входження особистості в дитячий колектив, визначення в ньому свого статусу, вибору приємних і авторитетних друзів;

•    з розумінням ставитися до першої закоханості дитини, її симпатій та вибору товаришів;

•    організовувати   діяльність,   що   сприяє   гармонійній адаптації дитини до різних середовищ (на вулиці, у ро­дині, серед чужих, серед природи, на самоті);

•    заохочувати совісну поведінку, здатність дитини діяти правильно не лише в присутності дорослого, а й без його контролю;

•  спонукати до самостійних, цілеспрямованих, результативних дій, створювати умови для розвитку моторики малюків;

•  створювати умови для осягнення дитиною соціальноприйнятних форм поведінки, вироблених суспільством норм та моральних правил, сприяти балансуванню і гармонійному поєднанню двох індивідуальних форм активності — "Я" і "ТИ;

•    сприяти організації ігор та спілкування, в яких дитина набуває елементарних умінь зважати на іншого, виявля­ти до однолітка інтерес, ініціювати готовність до кон­такту з ним, демонструвати позитивну налаштованість на іншого, бажання домовлятися, поступатися, виробля­ти спільні рішення, відстоювати свою думку, обґрунто­вувати незгоду, виходити з конфлікту та суперечки гід­но, не вдаючись до образливих слів та принижень;

•    навчати розуміти людей, розмірковувати над їхніми ді­ями та вчинками, елементарно пояснювати їх, бачити труднощі, ініціювати допомогу, радіти можливості бу­ти корисним та приємним іншим, стримувати бажання отримувати схвалення дорослого або нагороду за кожний добрий вчинок;

•    вдосконалювати прийоми налагодження контактів, за­прошення та прийняття до спільної діяльності, розпо­ділу ролей, досягнення спільного результату;

•    запобігати антигуманній та упередженій поведінці, до­помагати завбачувати її наслідки, обговорювати аль­тернативні ситуації.      

Простір "Я":

•  залучати дитину до обговорення проблем, пов'язаних зїї "Я"; з'ясовувати, що вона вкладає в його зміст, допо­магати диференціювати поняття "моє", "своє" "чуже",
"наше", "твоє"; створювати можливості для рольових ігор з метою збагачення, систематизації, конкретизації уявлень дитини про своє фізичне, душевне та соціаль­не "Я";

•  час від часу спрямовувати увагу дитини на будову її ті­ла, вчити називати його частини, пояснювати призна­чення основних; пропонувати описати свою зовнішність;

•  обговорювати проблему статевої належності, характе­ризувати відмінності представників різної статі, де­монструвати моделі статево-рольової поведінки; забезпечувати доступність ігрових матеріалів та друкованої продукції, присвячених цій проблемі; виважено, з ро­зумінням ставитися до запитань дитини про народжен­ню, пологи, життя, смерть, взаємини чоловіків і жінок;говорити лише правду, проте неповну; уникати фізіо­логічних та анатомічних подробиць;

•  застосовувати вербальні, візуальні та фізичні сигнали з тим, щоб допомогти дитині усвідомлювати та називати ознаки свого здоров'я - нездоров'я; звертати її увагу на подібність та відмінність у поведінці здорових та хворих однолітків; концентрувати увагу на небезпеч­них для життя  і здоров'я  об'єктах та предметах,людях;

•  уважно ставитися до досягнень дитини; пропонувати самостійно їх оцінити; моделювати ситуації успіху, ра­діти разом з нею високим результатам; підтримувати
здорову міру самолюбності;

•         схвалювати у намаганні конструктивно самоствердитися; допомагати усвідомити мотиви своїх дій;

•  добирати спеціальні вправи, щоб допомогти дитині долати страхи, труднощі на шляху до мети; давати можливість виявляти здорову міру ризику; підтримку

вати прагнення експериментувати, досліджувати, ви­являти винахідливість і творчу активність; час від ча­су створювати нерегламентоване середовище з демо­кратичними відносинами й можливістю наслідувати творчу особистість; утримуватися від надмірної кри­тичності, принизливих висловлювань, кепкувань з її недоліків та вад;

•    уважно вислуховувати міркування дитини про її пере­живання, думки, мрії, плани; пропонувати їх проаналі­зувати, прокоментувати, встановити причинно-наслідкові зв'язки, зобразити кольором, передати мелодією,скласти про них оповідання чи віршик;

•    щодня виділяти час на розмови з дитиною про те, чому вона сьогодні раділа, чого боялася, до кого ревнувала,чим пишалася, чому сумувала, про що мріяла; час від
часу пропонувати їй заплющити очі, сконцентруватися на своєму настрої, описати його, зіставити з настроєм нших; звертати увагу на важливість відчувати настрій
і стан близьких людей, відповідно поводитися з ними;

•    висловлювати   свої   почуття,   вербалізувати   наміри,спілкуючись з дитиною наодинці; пропонувати їй об­говорити реакції дорослого на її поведінку; зробити
предметом аналізу доцільність намірів дитини, реаль­ність її найближчих планів, правомірність бажань та очікувань;

•    виявляти ентузіазм, коли дитина заслужено оцінює се­бе позитивно, диференціює свої чесноти і вади, моти­вує свої оцінки, висловлює бажання стати кращою, ніж була раніше; підказувати дитині різні способи, розв'я­зання  проблем,  підтримувати  самоповагу,  відчуття значущості для рідних і близьких людей, почуття самовартісності;

•    пояснювати, що судження та вчинки кожної людини не завжди бездоганні, вони можуть бути й помилкови­ми; що помилятися не соромно, і цього не варто бояти­ся; демонструвати дитині готовність вибачитися й ви­знати свої помилки; довести природність людських помилок та необхідність конструктивного виходу з та­ких ситуацій;

•    демонструвати та коментувати, як поведінка дитини впливає на інших людей; обговорювати наслідки тих чи інших її висловлювань та вчинків з тим, щоб дити­на усвідомила свою відповідальність за них;

•    організовувати такі види діяльності, які допомагати­муть сформувати в дитини самостійність; заохочувати до змін, раціоналізації змісту, форм, правил співпраці;

•    запропонувати  їй  самостійно   обрати  партнерів  по спільній діяльності; надавати можливість висловлюва­ти власні ідеї, погляди; з повагою ставитися до життє­вого досвіду дитини; надавати їй достатньо часу для розв'язання власних проблем, втручатися лише в разі об'єктивної необхідності;

•  учити дитину уникати проявів егоїзму, реагувати на них виразними рухами, тональністю голосу, словами; пропонувати ігри, що показують, який ефект матимуть та чи інша її дія, вчинок, слово; розмовляти з дитиною про те, як вона може вразити почуття інших людей — дорослих, однолітків;

•    надавати дитині можливість подивитися на себе підрізними кутами зору, очима різних людей — рідних,знайомих, чужих; чоловіків і жінок; молодших за неї, однолітків, старших дітей, дорослих; приємних, байдужих їй, неприємних; залучати до обговорення того, яке ставлення до себе їй подобається (не подобається) і чому;

•    організовувати діяльність, яка сприяє адаптації дитини до різних середовищ — на вулиці, у родині, серед чужих, у природі, на самоті тощо; демонструвати опти­мальні моделі поведінки, формувати навички орієнту­вання в новому середовищі, гармонійно пристосовува­тися та конструктивно впливати на нього;

•    залучати дитину до спостереження за людьми, які ви­користовують силу за призначенням, з користю для ін­ших, вдаються до припустимих правил самозахисту;активно підтримувати бажання дошкільника застосу­вати власну силу в моральних цілях;

•    інтимізувати життя дитини: збільшити кількість та тривалість індивідуальних довірчих розмов про ута­ємничене; з розумінням ставитися до її прагнення
визначити та відстояти "своє місце"; відвести в при­міщенні спеціальне місце, де дитина може усамітни­тися, виплакатися, побути певний час наодинці із сімейними реліквіями у нерегламентованому середо­вищі, "випустити пару";

•    вправляти в умінні поводитися щиро, природно, зали­шатися самою собою в різних життєвих ситуаціях;підтримувати індивідуальні можливості та несхожість
на інших.