Нетрадиційні форми роботи з батьками вихованців ДНЗ

    Організація повноцінної взаємодії педагогів і батьків є сьогодні одним із найважливіших завдань, що стоїть перед колективом ЗДО.

   Головне завдання дитячого садка   у роботі з батькам  -  підвищення педагогічної освіти батьків шляхом   організації та проведення інформаційно – педагогічних заходів, як  одного із принципово важливих чинників успішного розвитку та виховання дітей дошкільного віку.

      Для більшості сучасних батьків традиційні форм педагогічної просвіти (лекції, доповіді, загальні консультації тощо) є малоефективними.

Тому основна  робота вихователя з батьками має проводитись  через використання інноваційних форм роботи таких,  як:  

-         Спільні акції  з батьками та дітьми «День добрих справ», «День довкілля».

-         Випуск сімейних газет «Ми любимо спорт», «Буду я природі другом», «Вихідний день нашої сім’ї».

-         Виставки  фоторобіт виконаних дітьми та їх батьками «Маскарадний костюм», «Дизайн дитячої кімнати», «Віконечко в природу

Найбільш ефективним та  актуальним інтерактивним методом співпраці з батьками педагоги є  метод проектування, який активно впроваджують в освітній процес.

Проектна діяльність унікальна, адже мало того, що вона інтегрує кілька методів навчання і виховання, також вона дозволяє активно залучати в освітній процес батьків.  Залучення батьків до спільних проектів, позитивно  впливає на встановлення дитячо – батьківських відносин, на активність батьків у спільній освітньо – виховній  роботі.

Педагоги закладу  разом з батьками працюють,  як над короткостроковими проектами, так і над довгостроковими.

    Цікавою формою налагодження довірчих відносин і взаєморозуміння ЗДО з сім'єю є виставки спільної творчості дітей, батьків та вихователів на різні теми. Проведення таких виставок, як: «Осінній вернісаж», «Ой весела в нас зима», «Весна – красна », «Літо радісна пора, любить літо дітвора!» стало стимулом розвитку естетичних почуттів наших вихованців, стимулом до спільної діяльності дітей і батьків.

Однією з форм забезпечення єдності суспільного та сімейного виховання є створення інформаційних видань для батьків. 

Педагогічний колектив і колектив батьків – це єдиний живий організм, який об’єднує спільна мета і діяльність, гуманні стосунки та висока відповідальність.

В.О. Сухомлинський писав : « Дитинство – найважливіший період життя, не підготовка до майбутнього життя, а справжнє, яскраве, самобутнє, неповторне життя. І від того, яке було дитинство, хто вів дитину за руку в дитячі роки, що ввійшло до її розуму і серце з навколишнього світу, - від цього значною мірою залежить , якою людиною стане сьогоднішній малюк».

                      «Організація співпраці з батьками»

Сучасні дитячі заклади дошкільної освіти стають відкритими для батьків, дітей і громадськості. Вони все більше уваги приділяють освіті та вихованню батьків, вважаючи це одним із принципово важливих чинників успішного розвитку і виховання дітей. Вплив ЗДО на розвиток педагогічної культури батьків буде ефективним, якщо відповідатиме таким критеріям:

·       Спрямованість і адресованість. Даючи конкретні поради, рекомендації, педагоги повинні знати особливості конкретних сімей. Нерідко батьки самі звертаються до вихователів за педагогічними порадами, у тому числі з конкретними питаннями щодо власної дитини.

·       Оперативний зворотний зв’язок. Робота з батьками має вибудовуватися на основі живого діалогу, в процесі якого він з’ясовує рівень сформованості педагогічних знань і навичок батьків, вносить за необхідності корективи.

·       Індивідуалізація педагогічного впливу. Працюючи з батьками, вихователь допомагає їм використовувати педагогічні знання не як абстрактні істини. А як керівництво до практичних виховних дій, спрямованих на конкретну дитину з її особливостями, перспективами вікового та індивідуального розвитку.

Форми роботи з батьками можуть бути колективними, індивідуальними, наочно-інформаційними.

До колективних форм роботи належать батьківські збори (групові та загальні), на яких обговорюються проблеми життєдіяльності групи і дитячого садка; зустрічі з батьками; вечори запитань та відповідей; засідання «круглого столу» з дискусійних проблем; заняття-тренінги, покликані навчити батьків правильно організовувати спілкування і спільну діяльність з дитиною; спільні з дітьми, батьками і вихователями свята і розваги; виставки спільних робіт батьків і дітей; дні відкритих дверей; школи для батьків; сімейні (домашні) педради, які проводяться у батьків вдома; батьківські конференції.

Індивідуальні форми роботи охоплюють індивідуальні бесіди і консультації (проводять, як правило, вранці і ввечері, коли батьки приводять дитину в дитячий садок або забирають додому); відвідування дітей вдома; залучення батьків до життя дитячого садка (організаційно-господарська допомога вихователю: виготовлення іграшок, посідників, допомога у проведенні екскурсій, культпоходів тощо)

Найпоширенішими наочно-інформаційними формами роботи є виставки дитячих робіт, реклама книг, публікацій у періодиці, в системі інтрнет з проблем сімейного виховання.

Очікувана ефективність забезпечує раціональне поєднання різних форм роботи. Як свідчить досвід, у роботі з батьками слід уникати готових оцінних суджень про виховання, допомагати їм у виробленні вміння особисто спостерігати за власною дитиною, відкривати в ній нові якості і риси.

Часто педагоги свої міркування ілюструють магнітофонними записами розмов з дошкільниками, відео фрагментами про різні види діяльності (дидактична, театралізована гра, праця, зображувальна діяльність), фотографіями дітей, виставками їхніх робіт.

Актуалізації уваги батьків до проблем виховання дошкільників сприяють доручення їм виступити з конкретного питання на батьківських зборах; «домашні завдання» на спостережливість; участь батьків у роботі гуртків, проведенні ігор, занять, екскурсій з дітьми; допомога у проведенні рольових і ділових ігор.

Бесіди

Бесіди проводяться як індивідуальні, так і групові. І в тому і в іншому випадку чітко визначається мета: що необхідно з'ясувати, чим можемо допомогти. Зміст бесіди лаконічний, значимий для батьків, підноситься таким чином, щоб спонукати співрозмовників до висловлення. Педагог повинен уміти не тільки говорити, але й слухати батьків, виражати свою зацікавленість, доброзичливість.

Консультації

Звичайно складається система консультацій, які проводяться індивідуально або для підгрупи батьків. На групові консультації можна запрошувати батьків різних груп, що мають однакові проблеми або, навпаки, успіхи у вихованні (примхливі діти; діти з яскраво вираженими здібностями до малювання, музики).     Семінари-практикуми

Батьки, особливо молоді, мають потребу в придбанні практичних навичок виховання дітей. Їх доцільно запрошувати на семінари-практикуми. Ця форма роботи дає можливість розповісти про способи й прийоми навчання й показати їх: як читати книгу, розглядати ілюстрації, розмовляти про прочитане, як готувати руку дитини до письма, як вправляти артикуляційний апарат.

Батьківські збори

Батьківські збори проводяться групові й загальні (для батьків усього закладу). Загальні збори організовуються 2-3 рази на рік. На них обговорюють завдання на новий навчальний рік, результати освітньої роботи, питання фізичного виховання й проблеми літнього оздоровчого періоду й т.ін.

Круглий стіл

Учасники вільно спілкуються один з одним. Темами подібних засідань можуть бути такі, як «Розвиток допитливості у дошкільників», «Розвиток мовлення», «Спеціальна готовність дитини до школи» і ін. Такі засідання можна провести в кожній віковій групі, ставлячи акценти на завданнях програми, за якою працює ЗДО.

Усні журнали

Журнал складається з 3-6 сторінок, по тривалості кожна займає від 5 до 10 хвилин, таким чином, загальна тривалість становить 40 хвилин. Досить великий обсяг інформації, розміщений у відносно короткому відрізку часу становить значний інтерес для батьків. Кожна сторінка журналу - це усне повідомлення, яке може бути проілюстровано дидактичними посібниками, прослуховуванням магнітофонних записів, виставками виробів, малюнків, книг.

Наочні форми роботи з батьками включають підготовку пам'яток, папок – пересувок, матеріалу на стендах, фотовиставки й ін.

Брифінг

Зустріч, на якій коротенько викладається позиція по одному зі злободенних питань. Дозволяє максимально активізувати батьків. Дві команди, одна задає питання – інша відповідає; організатор задає питання – батьки відповідають.

Батьківські конференції

Основна мета конференції - обмін досвідом сімейного виховання. Батьки заздалегідь готують повідомлення, педагог при необхідності надає допомогу у виборі теми, оформленні виступу. Сімейні клуби

На відміну від батьківських зборів, в основі яких навчально-повчальна форма спілкування, клуб будує відносини з родиною на принципах добровільності, особистої зацікавленості. У такому клубі людей поєднує загальна проблема й спільні пошуки оптимальних форм допомоги дитині. Тематика зустрічей формулюється й запитується батьками.

Нетрадиційні форми роботи з батьками

 "Батьківська пошта"

  - нетрадиційна форма спілкування з родиною. Враховується зайнятість батьків. Будь - який член родини має можливість у короткій записці висловити сумніви з приводу методів виховання своєї дитини, звернутися по допомогу до конкретного фахівця й т.п.

"Телефон довіри"

Телефон допомагає батькам анонімно з'ясувати які-небудь значимі для них проблеми, попередити педагогів про помічені незвичайні прояви дітей.

"Батьківські скриньки"

 – форма роботи, яка дозволяє батькам анонімно звернутися до любого з фахівців дошкільного закладу з питаннями, які є для них актуальними, а працівникам ЗДО своєчасно відреагувати на запит батьків, підготувавши консультацію, семінар або семінар-практикум.

 

ШПАРГАЛКА ДЛЯ ВИХОВАТЕЛЯ

Відповіді на запитання маленьких «чомучок» - дослідників природи.

Чи небезпечний грім?

Багато людей лякаються, коли чують грім під час дощу. Однак лякатися грому немає сенсу. До того часу як його звук досягне вас, електричний розряд блискавки, яка і викликала грім, вже давно згасне.

Чи треба боятися блискавки?

Мабуть, так. Бо відомі випадки. коди блискавки не тільки псували речі, а й убивали людей. Однак якщо правильно поводити себе під час блискавки (не бігати по полю, не ховатись під деревом, яке стоїть окремо), то шансу, що у вас потрапить блискавка дуже мало.

Коли на небі, під час дощу вночі, засяє яскрава блискавка, на мить стає світло, як вдень. Звичайно, блискавки з’являються між двома хмарами. Іноді блискавка б’є із хмари в землю чи в якийсь предмет на її поверхні, а іноді буває, що і навпаки! Під час розряду блискавки в повітрі з’являються місця високого та низького тиску. Вони з силою «зіштовхуються», і ми чуємо гуркіт, який називаємо громом.

Звідки береться град?

Град - це дуже цікаве явище, яке являє собою градини, велика кількість яких летить до землі, із такою силою падають на Землю та різні предмети, що це приносить шкоду. Як правило, град іде в теплу погоду, і часто разом із ним ідуть дощ, блискавка, грім. Він утворюється, коли краплини дощу проходять через холодні частини атмосфери, і замерзають. Одиночні краплини перетворюються, звичайно, на маленькі градини, але потім із ними відбуваються дивні перетворення. Коли вона падає вниз, така градина може наштовхнутись на зустрічний потік повітря. Тоді вона знову підіймається вгору - туди, де краплини дощу ще не встигли замерзнути. Деякі краплини «прилипають» до неї, і тоді вона знову спускається в холодні частини атмосфери, замерзаючи. Внаслідок цього розмір градин стає більшим. Градина може зробити декілька таких «мандрівок», аж поки вона не стане такою важкою, що повітря більше не зможе її тримати. Ось тоді вона і почне свій шлях до землі. Іноді за град приймають суміш снігу із дощем, чи достатньо твердий різновид снігу.

Звідки береться вітер?

Інколи ми виходимо на вулицю, щоб отримати задоволення від ясної погоди. Однак не встигаємо пройти і декілька кроків, як раптом здіймається вітер. І хоча ми його не бачимо, проте добре відчуваємо на обличчі та руках, не маючи уявлення звідки він узявся. Вітер - це рух повітряних мас над землею. Що заставляє повітря рухатись? Відповідь на запитання одна і таж - зміна температури. Під час нагрівання повітря розширюється, стає легше і піднімається вгору. На його місце рухається більш важче повітря. Це і є вітер!

Навіщо нам повітря?

Ми не можемо побачити повітря. Повітря - невидимка. Воно всюди: навколо нас і високо в небі. У чистого повітря немає ані кольору, ані смаку, ані запаху, тому ми його не помічаємо. Без повітря на землі не було б річок, морів, океанів, небо було б чорного кольору, а на землю не впала б жодна краплинка дощу. Без повітря ми б змерзли, чи навпаки - нас би спалили пекучі проміння сонця. Говорити, слухати нам також допомагає повітря, бо тільки в повітрі може розповсюджуватись звук. Де нема повітря - там тиша.

Без повітря неможливо прожити навіть і пяти хвилин. Воно потрібне для дихання людям, рослинам, тваринам. Та й само слово повітря «утворено від слова «дихати». Що ж таке повітря? Чим ми дихаємо? Повітря - суміш різних газів: азоту, кисню, вуглекислого газу. Найголовніший газ для людей і тварин, який є в повітрі, - кисень. Ми вдихаємо повітря, яке багате на кисень, пропускаємо його через себе, а видихаємо вже не кисень, а вуглекислий газ. Чому ж у повітрі не закінчується, якщо так багато людей ним дихають? А тому, що кисень нам дають зелені рослини. Вони вбирають у себе вуглекислий газ, який видихають люди, а виділяють кисень. Так і живуть допомагаючи один одному дихати, людина і рослина.

Що таке туман?

Тумани ми можемо спостерігати у безвітряну погоду в будь-яку пору року: влітку, взимку, весною, восени.

Літні тумани - теплі. В туманні липневі ночі краще ростуть трави, овочі і ягоди. Їх так і називають: «грибні» і «огіркові» тумани. Ввечері, після заходу сонця над річками, над долами починає з’являтися димка молочного кольору. Поступово вона затягує все і ховає з наших очей. Це народжується туман.

Вранці сонце і легкий вітерець розганяють туман, і він безслідно зникає. Особливо часті тумани восени. Цієї пори в прохолодному повітрі багато маленьких водяних краплинок, які піднялися над землею. У туманний осінній ранок на вулиці сиро і прохолодно. Невидимі краплини води лягають на наш одяг, обличчя, руки, нібито ми ідемо крізь хмарку. Та це і є хмарка, просто вона з’явилась над землею низько. Взимку тумани з’являються рідко, але не зникають навіть удень. Туман утворюється так само як і дощ: тепле та вологе повітря підіймається від нагрітої землі і зустрічається з більш прохолодним. Водяна пара із повітря перетворюється в маленькі краплини води. Ці краплинки такі маленькі, що не падають, а висять у повітрі, доки їх не прожене вітер чи не висушить сонечко.

Що таке «бабине» літо?

Так у народі називають здавна період м’якої, сонячної, теплої погоди, яка встановлюється восени після короткочасних похолодань. З цими погожими днями ніби повертається літо. Тривалість цього періоду чудової днини на початку осені в різні пори року буває різна, як час його початку. Зазвичай це один - два тижні, що випадають на середину вересня, але в інші роки це може бути і кінець вересня, або навіть і початок жовтня. У деяких місцевостях «бабине» літо очікують до певної дати - 14 вересня.

Чому ранньою весною в лісі дерева іноді « стріляють»?

Це тріскається кора на стовбурах дерев, що нагріваються з одного боку сонячним промінням і залишаються холодним з другого. Різниця температури створює велику напругу в корі дерева, внаслідок чого вона де-не-де розривається сильним і різким звуком, що нагадує постріл.

Як сніг може гріти землю і рослини, адже він холодний?

Сніг, що вкриває землю, схожий на ковдру: сам собою він тепла не дає, але перешкоджає його втраті земною поверхнею, зменшує промерзання ґрунту, й сприяє кращому збереженню коріння рослин. Завдяки тому, що між сніжинками є вільний простір, в якому міститься повітря, сніг набуває теплоізоляційної властивості, особливо тоді, коли він пухкий. Ясними морозними ночами поверхня снігу вихолоджується, завдяки випроміненню в атмосферу й у космічний простір, але на деякій глибині в снігу й під ним температура під ним значно вища, ніж на його поверхні, і крім того, снігове покриття перешкоджає зворотному випромінюванню тепла з поверхні землі.

Як тепер літні птахи дізнаються дорогу?

Різні птахи по - різному орієнтуються в дорозі. Деякі можуть добре розрізняти з гори великі постійні орієнтири; узбережжя моря, гірські хребти, річкові долини, через які пролягає їхній маршрут. Є птахи, які орієнтуються за сонцем; а є такі, які здійснюють переліт у ночі й орієнтуються за зорями (наприклад, журавлі). Окремі види птахів здатні орієнтуватись і тоді, коли за хмарами не видно ні сонця, ні зірок. Вони знаходять напрямок польоту за магнітними силовими смугами магнітного поля землі, для цього в їхньому організмі є своєрідний чутливий компас. Вчені вважають, що птахи мають трохи інакші, порівняно з людиною органи чуття: вони бачать, чують і відчувають світ навкруг по - іншому, ніж ми. Є птахи, чутливі до довгохвильових звуків, що випромінюють хвилі морського приливу, інші - до ультрафіолетового випромінювання. Це дає змогу їм орієнтуватися на місцевості в умовах. Що здаються нам недоступними.

Як виникають пухнасті гілочки на деревах узимку і як це називати: інеєм чи памороззю?

Іній і паморозь - два різновиди твердих кристалічних опадів з морозяного повітря. На відміну від звичайного снігу, їх випадання не пов’язане з хмарами і може відбуватися за ясної погоди. Іній утворюється на поверхні ґрунту, трави, снігового покриву. Різних предметів, що мають незначну теплопровідність, в ясну , тиху погоду, коли відбувається сильне вихолоджування земної поверхні та її температура стає нижчою від температури повітря. Водяна пара, що є в повітрі, на поверхні багатьох тіл з газоподібного стану переходить одразу в твердий, оминувши рідку стадію; при цьому утворюються кристалики льоду у вигляді шестикутних призм, пластинок і тупокінцевих голок. Іній може відкладатися і на гілках дерев, але вони не є такі пухнасті і ошатні, як це буває під час іншого явища - паморозі. Паморозь - утворюється під час осідання крижаних кристаликів на тонких і довгих предметах, проводах електромереж, тощо. Це відбувається найчастіше під час туману, слабкого вітру, з температурою повітря нижче 15 градусів. Кристалики льоду осідають на предмети з навітряного боку, утворюючи пишну, красиву бахрому, надаючи ошатного вигляду деревам, що стоять без листя в зимову пору. Під час сильного вітру і густого туману взимку, що частіше буває в горах, паморозь може осідати й у вигляді снігових зерен.

Як мороз висушує білизну на вулиці?

Що сильніший мороз, то менше в повітрі водяної пари, тобто сухіше повітря. У сухому морозному повітрі мокра білизна спочатку замерзає, вся вода перетворюється на лід, який потім поступово випаровується з тканини у зв’язку з великою кількістю сухого повітря Однак деяка кількість замерзлої води все - таки зберігається, що буває, коли білизна знову потрапляє в тепле приміщення, де розмерзається і стає злегка вологою. За температури повітря трохи нижче нуля, коли виморожування не відбувається, процес сушіння білизни буде тривалим і мало ефективним.

 

Пошуково-дослідницька

діяльність та структурні відмінності від інших видів

діяльності.

(Консультація для вихователів)

Закономірності формування екологічної культури особистості, особливості процесу екологічного виховання дітей дошкільного віку, аналіз видів діяльності і засобів, що їх стимулюють, та екологізують, викликають необхідність глибшого аналізу найефективніших з-поміжних них, які покликані забезпечити оптимальну результативність роботи дошкільної установи в цьому напрямі. Такими активними засобами є пошуково-дослідна діяльність дітей.

Структурними компонентами пошуково-дослідної діяльності є: спостереження, поетапне фіксування результатів, зіставлення результатів дослідного і контрольного матеріалу за допомогою різноманітних методів і прийомів.

Розглядаючи пошуково-дослідну діяльність як чуттєво-практичну (а саме такою вона і є), беремо до уваги, що здійснюється вона теоретично пізнаними засобами і вміннями та навичками, здобути практично. Цей  вид діяльності вдало поєднує чуттєвість і діяльність, які в повному обсязі відповідають особливостям розумової діяльності дошкільника. У практиці виховання може визначити зміст діяльності відповідально до обраної мети, неодноразово повторювати, щоб домогтися достовірності результатів. Вихователь спільно з дітьми може досліджувати явище, або властивість, варіювати їх, змінювати умови, ситуації, спробувати різні засоби. Отже, для дітей стає доступним те, що в об'єктивно існуючій природі не піддається спостереженню. У зв'язку з цим пошуково – дослідна діяльність має такі основні пізнавальні функції, як демонстрація зв’язків, недоступних для органів чуття дитини, проникнення в саму суть явищ природи тощо.

Якщо у практичній діяльності бере участь лише вихователь, а діти споглядають, то в основу такого варіанта закладений ілюстративний або демонстративний дослід. Однак у процесі екологічного виховання перевагу треба віддати навчальному досліду. В його умовах практично діє кожна дитина: знаходить відповіді та пояснення, домагається очевидних результатів, перевіряє знання і можливості. Незважаючи на складність, цей дослід має високу результативність внаслідок активізації особистості. Враховуючи специфіку пошуково-дослідної діяльності, вихователь повинен суто умовно орієнтуватися на структуру такої діяльності, функції кожного компонента, зміст вихідних підсумкових складників.

Беручи за основу структуру досліду і враховуючи чуттєво - предметну сутність пошуково-дослідної діяльності, виділимо такі елементи:

- вихователь та його діяльність у галузі екологічного виховання:

- задум і планування діяльності, визначення його мети, засобів, місту складників до початку і після закінчення дослідження;

- практична робота вихователя і дітей.

Характерною відмінністю пошуково-дослідної діяльності є те. вона репрезентує активні методи, невід'ємною ознакою яких є зміни предмета пізнання. Як же вихователю забезпечити умови для активності кожної дитини? Правильно спланований і перевірений експеримент характеризується активністю дітей внаслідок особливо загостреного інтересу, допитливості.

Беручи до уваги той факт, що результати завжди цікаві, неповторні, унікальні в кожної дитини зокрема (а кожна з них має справу з невідомими факторами), особливий смисл вихователь вкладає у фіксацію поетапних результатів, підсумок яких дає кінцевий показник.

У процедурному відношенні пошуково-дослідницька діяльність є найскладнішою, але саме вона «відрізняється» чіткою структурою, вимагає послідовного виконання чітко визначених правил і завжди дає очікуваний результат. Його очевидність - найпереконливіший засіб в екологічному вихованні. Основним обов'язковим компонентом пошуково-дослідної діяльності є та звана гіпотеза, певне припущення, суть якого зводиться (так чи інакше) до наукового факту, а довести його можна лише в наслідок взаємодії з об'єктом. Оскільки правил виведення закономірностей з окремих фактів, доступних для розуміння у дошкільному віці, є три - часові, послідовні, та причинно-наслідкові, то вихователь може висловити одне або декілька припущень спільно з дітьми. Тому з допомогою гіпотези здійснюється перевірка знань дітей, можливості їх поглиблення й узагальнення.

Таким чином гіпотеза повинна ґрунтуватись на теоретичних припущеннях, мати деякі дані з життя того чи іншого об'єкта природи. Сформульована на досвіді, вона мусить вміщувати певні знання, що підлягають пошукові або перевірці. Як правило, гіпотеза будується за формулою «якщо - то». Вихователеві не варто обмежуватися лише нею, необхідно спонукати дітей до протилежного твердження. Це має особливе значення при тлумаченні дітям причинно-наслідкових зв'язків, коли треба довести, що певне явище в природі є причиною появи іншого.

Специфіка способу перевірки гіпотези - також надзвичайно важливий момент у реалізації діяльності дітей. Для того, щоб застерегтися від неправильних засобів і способів, вихователеві необхідно логічно подумати свою діяльність і діяльність дітей, методично її забезпечити. Йому треба визначити послідовність етапів роботи, способи фіксації даних, основні та допоміжні засоби й матеріали, тобто планування роботи повністю підпорядковується єдиній меті - обґрунтованому переходові теоретичних уявлень на рівень узагальнених систематизованих знань.

Отже, якщо узагальнити сказане про пошукову-дослідницьку діяльність, можна дійти висновку: вона складається, принаймні, з таких етапів: визначення мети, куди входить формулювання вхідного припущення мовою раніше набутих знань і життєвого досвіду, змістовне планування роботи з предметом дослідження, тобто перехід від гіпотези до певної схеми організації дослідної роботи; власне пошуково-дослідна діяльність, тобто збирання даних складовою частиною чого є активність кожної дитини і вихователя. Після того як дані зібрані, вихователь разом з дітьми аналізує їх. З огляду на це вихователь повинен врахувати і правильність побудови плану, і здійснення задуму. Останнім етапом пошуково-дослідницької діяльності має бути розповсюдження результатів діяльності на ширше коло явищ і об'єктів. Наприклад, предметом спеціальної роботи є засвоєння дітьми системи знань в обсязі поняття нежива природа. Сюди входять основні уявлення про тверді, рідкі та газоподібні об'єкти природи, процеси, що відбуваються з ними (випаровування, плавлення, затвердіння) під дією умов зовнішнього середовища. Такі сконцентровані уявлення відображають суть поняття нежива природа і формування його найдоцільніше в обсязі роботи за трьома основними темами, відповідно до характеристики об'єктів неживої природи.

Особливість системи пошуково-дослідницьких дій як структурного компонента всієї діяльності полягає в тому, що у дітей формуються здібності розглядати конкретні природні явища. Діти не лише сприймають властивості об'єктів природи, а й виділяють, оцінюють справжні необхідні умови здійснення природних процесів, тобто вони можуть з'ясувати і проаналізувати і зовнішні умови, і внутрішню зумовленість змін, що відбуваються з тілами, (явища природи).

При ознайомленні з об'єктами природи і процесами, що відбуваються з ними, перед дітьми постає мета: на основі аналізу умов зовнішнього середовища і характеристики їх властивостей визначити можливі процеси. Під час таких дослідів аналізуються властивості об'єктів природи, їх змінюваність, умови, за яких одні властивості переходять в інші. На основі проведення дослідів вихователь формує уявлення про явища, що відбуваються у природі.

Конкретні пошуково-дослідні дії здійснюються дітьми у формі аналізу досліджуваних процесів. Правильне розв'язування завдань вихователь може розцінювати також як розуміння дітьми причинно- наслідкових зв'язків між об'єктами природа та процесами, які відбуваються за певних умов. Систематична діяльність дітей набуває характеру пошуково-пізнавальної діяльності, спрямованої на планомірний аналіз властивостей об'єктів природи і зовнішніх умов їх існування. Простежимо зміст роботи вихователя на приклад: ознайомлення дітей з водою.

Досліди - це важливий шлях пізнання. Цінність їх полягає в тому, що для власної діяльності діти не отримують готових знань від педагога. Досліджуючи те чи інше явище, дитина отримує у певній логічній послідовності. Так, вода, винесе на мороз, спочатку вкривається кіркою, шматочками льоду, а потім стає льодом; лід, коли його нагрівати, стає холодною водою, потім теплою, гарячою і парою; пару охолоджують, вона стікає по холодному предметі й знову стає водою.

У дітей формулюються чіткі усвідомлені уявлення: вода і лід - одні й ті самі речовини, які змінюються залежно від умов. Кожна з них при цьому має особливості: лід - твердий, крихкий, його можна порубати, він займає певний об'єм; вода - рідина, не має сталої форми, набуває такої, в якій посудині знаходиться.

Дослідження має суттєве значення для майбутньої практичної діяльності дітей. Воно має змогу не лише орієнтуватися у характері роботи, а й раціонально спланувати свої дії.

Отже, у чотирирічному і п'ятирічному віці дитина повинна вже добре знати:

1. Об'єкти неживої природи - воду, сніг, лід, пісок, глину.

2. Явища неживої природи: дим, вітер тощо, (іде дощ, падає сніг, град)

У шестирічному віці її треба ознайомити з такими явищами неживої природи як грім, блискава, веселка, снігопад, хуртовина, льодохід, туман, іній, град.